30 червня 1651 року особливо для нас - жителів Рівненщини, як в цілому і для усіх українців та української діаспори є важливою датою в історичному календарі. На Рівненщині в незалежній Україні вже стало традицією щороку відзначати річницю славної історичної події, що відбулася на теренах нашого краю - Берестецької битви, герої якої золотими літерами накарбовані в історії України та в наших серцях. Цьогоріч відзначали 370-ту річницю битви аж три дні - 2-4 липня.
фото Руслана ПотапчукаТарас Шевченко подорожуючи нашим краєм у 1847 році побував на місці трагедії під Берестечком поблизу рівненських сіл Пляшева та Острів. 
Згодом у Кос-Аралі він пише вірш, присвячений цій події, в якому з глибоким співчуттям оспівує трагедію і мужність свого народу:
Ой чого ти почорніло
Зеленеє поле?
Почорніло я від крові
За вольную волю.
Круг містечка Берестечка
На чотири милі
Мене славні запорожці
Своїм трупом вкрили.
Та ще мене гайворони
Укрили з півночі...
Клюють очі козацькії,
А трупу не хочуть.
Почорніло я, зелене,
Та за вашу волю...
Ця битва не стала новою перемогою гетьмана Богдана Хмельницького. Ця битва закінчилася поразкою козацько-татарського війська, а сам гетьман, як заручник кримського хана, вимушений був покинути поле битви. За словами канадського історика українського походження Ореста Субтельного – татари відігравали роль маятника в даній війні: підтримували то козаків, то поляків, бо не хотіли мати під боком сильного сусіда.
“Я знаю грамоту свободи, її підписують мечі!” – саме такі слова поетеса Ліна Костенко вклала в уста нескореного гетьмана Богдана Хмельницького.
Світлана КОТОК
