Володимиру Івановичу Вернадськомубула відкрита ноосфера духовної культури,
тому що він сам був відкритий цьому нескінченному світу.
(Р. Баландін, відомий геолог і гідрогеолог,
популяризатор науки)
Пам’ятаю суперечки та жваві дискусії з приводу, хто має посісти на купюрі в номінації 1000 гривень. Одні вважали, що Вернадський не заслуговує такого титулу, а його має посісти Павло Скоропадський, оскільки саме він і при його владі було створено УАН. Було багато критичних відгуків істориків, громадських діячів, що не ту людину зобразили на купюрі і треба знайти більш національно свідомого науковця для грошових знаків. Вернадський очолював не лише УАН, а був вченим та академіком АН Франції, Чехословаччини, СРСР та інших держав.
Увічнення пам'яті Володимира Вернадського.- Ім'я видатного вченого присвоєно багатьом навчальним закладам, бібліотекам, кораблям та іншим об'єктам;
- з 1973 року Національною академією наук України виплачується премія імені Володимира Вернадського, а починаючи з 2003 року, вручається золота медаль НАН на честь вченого;
- 26 березня 2003 року в серії "Видатні особистості України" випущена монета з нейзильберу номіналом в 2 гривні, присвячена Вернадському;
- У 2016 році доктор Максим Поляков створює некомерційну громадську організацію Асоціація «Ноосфера», яка займається організацією та проведенням профільних науково-технічних івентів. - З 2015 року Асоціація починає співпрацювати з Міжнародною Федерацією авіаційного спорту (FAI) і організовує заходи з ракетомодельного спорту;
- М. Поляков заснував фестиваль робототехніки BestRoboFest і конкурс інженерних стартапів Noosphere Vernadsky Challenge;
- 25 лютого 2013 року на честь 150-річчя від дня народження вченого Національним банком України випущена срібна монета номіналом 5 гривень;
- вулиці, названі на честь Вернадського, є в Києві, Дніпропетровську, Конотопі та ряді інших населених пунктів;
- у 1964 році ім'ям ученого названий гірський хребет у східній частині Антарктиди довжиною понад 400 кілометрів і висотою 1600 метрів;
- у 1996 році заснована українська арктична станція “Академік Вернадський”;
- у 1981 році в Києві встановлено пам'ятник Вернадському;
- ім'я вченого носить астероїд 2809 Вернадський;
- пам'ятник вченому встановлено у Кременчуці;
- монумент на честь Вернадського у 2013 році встановлено також біля головного корпусу Таврійського національного університету;
- у Кременчуці на будівлі готелю "Вікторія" розміщена меморіальна дошка на честь Володимира Вернадського;
- пам'ятник Володимиру Вернадському встановлений також в Полтаві;
- 150-річчя з дня народження академіка відзначив і Google. 12 березня 2013 року пошукова система поміняла логотип, встановивши святковий ошатний дудл.
Отож, Володимира Вернадського називають ще ученим-пророком. Його ідеї випередили час. Вершина наукового пошуку Вернадського – вчення про біосферу як цілісної природної системи, а також про ноосферу – впливу людського розуму на навколишній світ. Вже в 1920-х рр. видатний вчений попереджав людство про ті проблеми екології, які сьогодні вимагають невідкладного рішення. Загальновідомо, що кінець ХХ і початок ХХІ ст. позначені бурхливим розвитком сучасних технологій, глобальною екологічною та енергетичною кризою, а також спробами створити нові світоглядні основи постіндустріального суспільства. При цьому слід враховувати, що сучасне суспільство характеризує глибока ідеологічна та духовна криза, девальвація моральних цінностей, споживацький характер, технократичність мислення та прагматизм.
Вернадський є засновником кількох нових напрямків у вивченні людством навколишнього світу. Він заснував геохімію, біогеохімію, радіобіологію, а також вчення про біосферу. Оточуючу людину природу Вернадський вважав за доцільне досліджувати в контексті взаємозв'язку з історією людства. Саме такий підхід є базовим в світогляді вченого і його науковій діяльності.
Мистецтво вчений вважав ще одним способом, за допомогою якого надається можливість глибше пізнати природу, людину і космос. Інтерес до пізнання навколишнього світу вчений зберіг до глибокої старості. Його думки викликають інтерес сучасників, а ім'я є невід'ємною частиною історії розвитку людської думки.
Ноосфера, на думку Вернадського, означає "сфера людської думки".
Аналогічно тому, як виникнення біологічного життя повністю змінило геосферу, поява людської думки радикальним чином впливає на неживу і живу форми матерії.
Пізнання суті Всесвіту
Ф. Р. Штільмарк називає теорію Ноосфери Вернадського «глибоко релігійною». Вченого з дитинства манило зоряне небо своєю загадковістю, незвіданістю, а найголовніше божественістю. Ще в молодості дійшов висновку про можливість безсмертя особи, про пізнання суті Всесвіту. З такої позиції Володимир Вернадський розробляє концепцію ноосфери, що стала основою нової системи поглядів - антропокосмоцентризму. Концепція ноонсфери гармонійно доповнює концепцію Бога і може використовуватися спільно або автономно. Концепція єдиного інформаційно-управляючого поля враховує Концепцію Ноосфери як «поля, що складається усіма розумами, що взаємодіють» і є подальшим розвитком концепції єдиного інформаційного простору. Дослідник вірив у колективний розум, у те, що людство не використає свій науковий інтелект для руйнування біосфери, бо є її частиною. Справжнє значення цієї нової науки повністю розкривається лише нині.
У 1922-1926 pp. на запрошення ректора університету Сорбонни читає лекції про походження Землі та життя. Формулює ідею ноосфери у дусі українського світорозуміння: у центрі - особистість. Тоді він видав свої праці «Геохімія» (1924 р.) та «Біосфера» (1926), в яких заклав основи вчення про ноосферу. Слухачами В. Вернадського в Сорбонні були французький математик й філософ-бергсоніанець Е. ле Руа і палеонтолог, геолог та філософ Тейяр де Шарден. До речі, саме Е. ле Руа ввів поняття «ноосфера». Важливе значення надавав релігійній формі свідомості, розглядаючи її як глибинне внутрішнє переживання, пов’язане з чинниками вселюдськими й космічними.
Вчений вів щоденник на протязі 68 років, у якому багато чого дійшло до суспільства «між рядків». Так вважається, що під тиском влади роботи Вернадського були опубліковані у часи атеїзму в СРСР (до 1945 р.), а сам він як приклад розвитку Ноосфери називав теорію еволюції Дарвіна. Бо репресивно-диктаторська машина сталінізму також зацікавилася діяннями вченого. Тут немає нічого дивного, адже СРСР з самого початку його створення, ба - раніше, від фанатичної атеїстичної єрєсі Леніна вибрав цей курс за догму, а в Союзі напротязі довгих років наука в даному напрямку була консервативною, тоді, коли цивілізований світ визнавав теорію Дарвіна лише як одну із небагатьох.
Центральним у світогляді В. Вернадського є ідея переходу біосфери в ноосферу. Досліджуючи явище «живої речовини» як сукупності живих організмів, вчений показав, що ця «речовина» є носієм і виробником «біогеохімічної енергії». З появою в біосфері людини й, відповідно, людського суспільства виникла нова форма цієї енергії — «енергія людської культури» або «культурна біогеохімічна енергія». Тепер вона є геологічною силою і визначальним чинником у геологічній історії Землі. Власне, ця енергія веде до перетворення біосфери в ноосферу. Розум є силою космічного порядку, яка утворює навколо Землі особливу, «мислячу» оболонку (ноосферу). Важливою в цій концепції є ідея, що сама природа в ході еволюції доходить до потреб включити розум у свій розвиток.
У концепції В. Вернадського розум виступає як явище космічного порядку. Він здатний представляти самоорганізуючі засади Всесвіту на Землі.
І коли ще було далеко про лозунги на тему екологічної проблеми, як глобальної катастрофи, вже на той час вчений розглядав Ноосферу - як біогеохімічне поняття, що відображає коеволюцію людства та біосфери, синтез історичного та природного процесів самоорганізації як планетарного явища. Цей синтез пов'язаний з діяльністю людства, що становить могутній геологічний процес, а людство - могутню геологічну силу. У зв'язку з небаченим раніше посиленням стихійного впливу людини на природу виникає можливість катастрофічних наслідків для людства та навколишньої природи.
«Завдання людини полягає у завданні найможливішої користі оточуючим» - стверджував Вернадський.
З того часу і досьогодні погляди на вчення Вернадського у вчених та критиків розбігаються. Адже його ідея досить своєрідна і смілива: виникає майже одночасно із фашистськими людиноненависницькими ідеями, які проповідували пангерманізм, расизм «слов’яни – це кролики, які ніколи не піднімуться вище кролячої родини», «слов’янам вистачить рахувати до десяти, бо їхнє призначення працювати на велику арійську націю», «фізичне винищення деяких народів і націй», тощо. Визначаючи об'єктивні тенденції в процесі самоорганізації ноосфери, її передумови, умови становлення та значення, Володимир Вернадський зазначає, що, по-перше, ноосфера виникла у зв'язку з становленням всесвітності в історії людства, перетворенням людства на єдину цілісність. Соціальна та природна тенденції вимагають рівності всіх людей, ставлять інтереси і добро всіх як реальне планетарне державне завдання. для переходу системи суспільство — природа з біосфери в ноосферу необхідна єдина наукова планетарна думка, яка б охоплювала всі держави.
Володимир Вернадський пише, що повсюдне утворення наукової думки та наукового пошуку є «першою основною передумовою переходу біосфери в ноосферу».
Вперше ставиться завдання проникнення знання у все людство:
- підвищити добробут населення;
- максимальне розмноження людства;
- максимальне виявлення розуму. Якщо до XX ст. панівною виступала система поглядів обмеження приросту населення, то ноосфера передбачає найповнішу можливість народжуваності людей. І ці погляди є тотожними з християнськими, філософія якої - "не людині вирішувати долю іншої людини на Землі".
Це принципово нова система світосприйняття розвитку людства, вимагає нового типу людини -людини ноосфери: вільної, незалежної від інших організмів. Сучасна людина - гетеротрофна, тобто існує за рахунок зелених рослин. Нова ж людина має бути автотрофною. Наука і повинна забезпечити безпосереднє синтезування їжі, що «звільнило б людину від її залежності від іншої живої речовини. Звичайно ж, створення нової людини пов'язане з відкриттям принципово нових джерел енергії. Наукові досягнення в небачених раніш масштабах використовуватимуться в військовій справі. І Володимир Вернадський закликає вчених і всіх людей зберегти людство від самознищення. Покласти край майбутнім війнам. Отже, четвертою передумовою ноосфери є виключення війни з життя суспільства.
Особиста етика вченого
Володимир Вернадський один з перших вітчизняних природознавців, які висунули проблему «особистої етики вченого». Вчений особисто відповідальний за свою долю і долю планети. Реалізацію проблем ноосферизації належить шукати у філософсько-етичній сфері. Звідси - ще одна передумова формування ноосфери - синтез науки, моралі, мистецтва та філософії.
Занадто глобальні були відкриття Володимира Вернадського для всього людства, тому говорити, що це зірка другорядна не гоже. Крім того, що він є автором понад 700 наукових праць, він також знаменитий як:
- Засновник цілої науки біогеохімії;
- Основоположник геохімії;
- Автор терміна і нової науки - ядерної геології (радіогеології), відкритої ним у 1935 році;
- Творець цілого філософського напряму космізму;
- Найбільший учений ще як мінімум у 12 (!) галузях наукиє
Радянська енциклопедія називала його "великим радянським ученим".
Багато з того, про що писав Вернадський, стало спадщиною сьогоднішнього дня, адже сучасними та зрозумілими нам є його думки про цілісність, неподільність цивілізації, про єдність біосфери та людства. Про переломний момент в історії людства сьогодні говорять вчені, політики, публіцисти. Він вбачав невідворотність ноосфери, що ґрунтувалась як еволюцією біосфери, так і історичним розвитком людства. З точки зору ноосферного підходу по-іншому вбачаються і сучасні больові точки розвитку світової цивілізації (варварське ставлення до біосфери, загроза світової екологічної катастрофи, виробництво засобів масового знищення).
Ексректор Одеського національного медичного університету Валерій Запорожан в одній із своїх наукових праць зауважив: «Ноосферна криза торкнулася не тільки кліматичних умов на Землі, світової економіки, якості життя людини, а й її особистості. Давні культурні цінності виявилися зруйнованими, традиції, як сім'ї, так і цілих націй, знищені без жодної заміни, світоглядні ідеали піддані нарузі. Звідси зростання наркоманії та алкоголізму, ігроманії, комп'ютерної залежності, що перетворюються на патологічну схильність людини і призводять до психічних розладів: неврозів, депресій, фобій, акцентуації».
"Першопричина кризи — одвічний конфлікт матеріального і духовного в людині", — вважав В.Вернадський. На жаль, на тлі бурхливого, буквально калейдоскопічного розвитку наукового і технічного прогресу світ дедалі менше замислюється над відсутністю прогресу свідомості в умовах суперечностей між матеріальним та духовним.
Уперше в історії нашої планети біологічний вид став небезпечним для самого себе, а заодно — і для багатьох інших видів. Здійснення контролю над новітніми технологіями вимагає від учених прийняття суворого кодексу моральної поведінки, аналогічного клятві Гіппократа, або як мінімум такого, що містив би один із основних його постулатів — "не зашкодь". Цей кодекс має становити собою систему морального контролю новітніх технологій із позицій дотримання основних законів існування ноосфери.
Про Володимира Вернадського написано багато і по різному. Але думка в усіх сходиться в одному: Володимир Вернадський — чудовий учений, надзвичайна особистість. На його труди і сьогодні посилаються як на класичні наукові праці представники десятків галузей знань. Він доповнює плеяду українських героїв, що зробили внесок у розбудову держави.
«Я зробив усе, що міг. Нікому нічим не зашкодив. Я постарався, щоб після моєї смерті на моє місце стало багато саме таких». Тільки в цьому одному вислові криється уся християнська суть філософії Ноосфери академіка Вернадського.
