Хто із нас в дитинстві не чув казки, чи, принаймні, історії, де фігурують страшні і старі баби-яги, які виконували завжди негативну роль? Звісно ми усі це чули і бачили по казках та мультфільмах, де вони виступали злими феями, чаклунками і так далі. Згодом ми усі розуміли, що це лише казка. Разом з тим літописи та історичні факти свідчать нам про те, що така раса бабів-ягів дійсно існувала. Ба, більше, і зараз під впливом казковості, незвичайності та таємничості дехто перебирає їх образ на себе і називає себе навіть "потомствєнними"...
В дохристиянському світі – це були люди, які не хотіли фізично працювати - знахарі (знахарки), волхви, які нібито займалися передсказанням, лікуванням і обов'язково за свою незвичайну «роботу» брали надзвичайну плату. Таким чином заробляли на життя. Є кілька джерел, які свідчасть про те, що ці шамани обдурювали людей і після такого лікування вони помирали, а пророцтва не збувалися. Тоді гадалки викручувалися і казали, що духи передумали надавати людям ті, чи інші гарантії. Є кілька свідчень в угро-фінських джерелах про те, що коли такі знахарі взяли плату але обдурили вельмож, то ті наказали перших привселюдно стратити.
Тема ця дуже багата. Вона вимагає залучення матеріалів з культури угро-фінів. Бо тоді багато явищ "російської" історії стають набагато зрозумілішими. Більш ніж імовірно, що Яга-кістяна нога - це угро-фінська чаклунка, а її житло, її хатинка - це чамья, сомьях, стаббур - мисливський і ритуальний будиночок угро-фінів. (До речі, хатинка на курячих ніжках - це зовсім не видумка. Раніше по лісових хащах такі хатинки дійсно ставили на жердини для захисту від диких звірів. Це явище є і сьогодні).
Обвішування штахет та самої халупи кістками, черепами тварин - це для відлякування людей, яких боялися відлюдники, а люди боялися відлюдників. Іминали такі обєкти 10-ю дорогою, розповідаючи різні небилиці дятям, щоб ті ні в якому разі не йшли гратися до лісу. Адже там була небезпека не лише від втікачів, а й від хижих звірів, які інколи викрадали дітей, свійську худобу з дворів.У записах Дж. Флетчера, який подорожував в тих краях в кінці XVI століття, є згадка про Ягу:
"Що стосується до розповіді про Золоту Бабу або Ягу-бабу, про яку траплялося мені читати в деяких описах цієї країни, що вона є кумир у вигляді баби ( переважно - це зависні, ображені та розлючені на людство та все добре старі діви), що дає на питання жерця прозорливі відповіді про успіх підприємства або про майбутнє, то я переконався, що це проста байка".
/"Про державу в розділі про Пермяков, Самоїдів і лопарів", 1588; Н. Веселовський. "Уявні кам'яні баби", Вісник АІ, Спб., Вип. 195/
Розвінчання омани цих ясновидящих починається з приходом Християнства на наші землі. Тоді, розуміючи, що це темнота і зло християни сильно повстали проти таких осіб у своїх поселеннях. Про це свідчать кілька епізодів з "Повісті временних літ" ("Іпатіївський літопис"), поміщених під 1071 роком. Вони, звичайно, покликані затвердити силу християнства, але свідоцтва про чудських волхвів (шаманів) повідомляються дуже цікаві:
"Ось і ще розповімо про вид їх і про мана їх. У той же час, в ті ж роки, сталося якомусь новгородцеві прийти в землю Чудську, і прийшов до чарівника, просячи ворожби його. Той же за звичаєм своїм почав закликати бісів в будинок свій. Новгородець же сидів на порозі того будинку, а чарівник лежав в заціпенінні, і раптом вдарив ним біс. і, вставши, сказав чарівник новгородцеві: "Боги не сміють прийти, - маєш на собі щось, чого вони бояться". Він же згадав , що на ньому хрест, і, відійшовши, поклав його поза домом того. Чарівник же почав знову закликати бісів. Біси ж, трясучи його, розповіли те, заради чого прийшов новгородець. Потім новгородець став питати чарівника: "Чого заради біси бояться того, чий хрест на собі ми носимо?". Він же сказав: "Це знамення небесного Бога, якого наші боги бояться". Новгородець же сказав: "А які боги ваші, де живуть?" Чарівник відповів: "У глибинах. Обличчям вони чорні, крилаті, мають хвости; підіймаються ж і під небо послухати ваших богів. Ваші адже боги на небесах. Якщо хто помре з ваших людей, то його підносять на небо, якщо ж хто з наших помирає, його несуть до наших богів у вічну вогняну безодню, у глиб землі, бо грішники в пеклі перебувають, очікуючи муки вічної, а праведники в небесному житлі гніздяться з ангелами".
Це дуже цікаве повідомлення - як перший опис шаманського екстатичного трансу, так і свідчення про угро-фінський розподіл Світу на нижній, середній і верхній світи.
Історичні джерела та літописи повідомляють, що християнська віра строго-на-строго забороняла перебувати таким особам поблизу, оскільки вони оскверняли віру в Одного Живого Істинного Бога та порушували першу заповідь.
Тому тих старовірів, які не хотіли приймати християнство – виволокали конче за коси за межі села ( не лише безпосередніх учасників, а й тих, хто спостерігав і похваляв їх справу) , часто при тому б’ючи палицями та примовляючи лайку. Такі волхви, гадалки звісно переховувалися в лісах, часто-густо в непрохідних хащах – переховуючись від людей, переважно серед болота. Ці так звані – «відлюдники» жили в антисанітарії, рідко милися, їли лісову їжу, а одяг їх перетворювався на лахміття. Інколи жителі різих поселень натрапляли на їх мешкання, яке , звісно, іх приводило в жах. (Звідси - баба - Яга, водяний, лісовий, лєший). Адже ці чаклунки, волхви можна уявити, в якому вони були вигляді. Разом з тим, були такі випадки, коли люди самі шукали цих відлюдників, щоб у відчаї придбати собі якесь чар-зілля тощо. Зате вони приносили данину, в основному, одяг, їжу.
Так як харчувалися вони виключно дарами лісу, а вполювати не завжди вдавалося, то вони ще і вдавалися до канібалізму. Зовсім не випадково в казках трапляються сюжети про викрадених дітей, які заблукали, зв’язаних людей та киплячі казани. Бо такі випадки дійсно були присутні, які обпліталися фантазіями та домислами.
Поселення сучасного шамана
Оскільки усна народна творчість була дуже багатою, як в слов'ян, так і в європейських країнах то, що стосується баби-Яги, звичайно, вона не повинна бути цілком угро-фінським персонажем: жінка-чаклунка - частина багатьох міфологій, в тому числі і слов'янської. Але Північ і вірування чуді, ханти і мансі, і інших угро-фінів додали цьому образу свої риси і фарби. Сьогодні там також багато брехливих шаманів, духи яких так і не дозволили їм вилізти з унт та оленячих шкір.
