Шарлатанів та шуллєрів в усі часи було багато, а нині то їх, як то кажуть в народі - хоч греблю гати. Щоб займатися таким ремеслом, дехто лепече язиком будь що, аби вловити на гачок та тримати довірливого та наївного слухача. З розвитком соцмереж їх стало все більше.
В давні часи, та ще в недалекому ХХ столітті, відьму, за те що брехала (а брехала вона багато і нагло) і вводила в оману людей своїми хитросплетеними штучками, ( а щоб дурити людей, то відьми не гребували нічим і ніким) – виволокали конче за патли за село, ще й били палками та копняками і приговорювали ругань. Через такі справи «чаклунки» вже зазвичай з напівлисою головою - змінювали час від часу місце проживання. Так вони чули носом, що в повітрі вже пахне порохом, тому щоб не доводити людей до гріха тихенько ( переважно вночі) з вузликом перебиралися в інше поселення. Тому і виникла приказка «пропала відьма…».
Тому, якщо ви зустрінетесь з такими створіннями, то знайте, що водила за носа вона вже багато кого...
