Рівне:

Створення та просування сайтів

УПА - єдина армія, яка боролася за незалежну Україну в роки Другої світової

Головна / Війна з московитами / історія / Актуально 13-жов, 2023, 11:039 swet 1 848
До 81 -річчя створення УПА
Сьогодні ми можемо впевнено сказати про велику національну свідомість поліщуків, які створили свою власну армію та піднялися на боротьбу між чотирьох вогнів ( фашистська Німеччина, радянська армія, радянські партизани, польська Армія Крайова) у далекому 1941-му. Михайло Грушевський у своїй історичній праці назвав Галичину  - "оплотом українства... "Переконана, якби великий історик та політичний діяч жив у роки ІІ світової, то він сказав би те саме і про Полісся…
Перші загони УПА Поліська Січ були сформовані Бульбою-Боровцем 28 червня 1941 року на Сарненщині, а з весни 1943 року успішно діяли на територіях, що входили до складу: райхскомісаріату Україна (Генеральна округа Волинь-Поділля) — з кінця березня 1943 року, Генерал-губернаторства (Галичина — з кінця 1943 року, Холмщина — з осені 1943 року) та румунської Трансністрії (Північна Буковина) — з літа 1944 року. Окремі загони також діяли і на території східної України, на Донбасі та навіть на Кубані.
“Холодний Яр” – перший вишкільний табір старшин, для боївок ОУН(б), відбувався цей вишкіл, на хуторі Нетуша поблизу села Тинне, Сарненського району, на Рівненщині. Вишкіл відбувався від жовтня 1942р., по січень 1943р.  Тут діяла команда Григорія Перегійняка, який став сотником першої  боївки ОУН(б), під псевдо “Коробка”. А першою бойовою акціїєю боївок ОУН(б), вважається операція сотні “Коробки” в м.Володимирець, де українські партизани розбили німецьку залогу з їх союзниками польськими поліцаями і відділом РОА. Вже весною 1943 року боївки ОУН(б) переймають назву Українська Повстанська Армія, під якою з 1941 року діяли загони “Поліської Січі” Тараса Бульби-Боровця. Саме на Поліссі самоорганізувалися перші загони опору, як фашистам, так і радянській репресивній системі, які з 1939 року тут почали проводити радянізацію із краденого майна в селян, реманенту, худоби та створювати «осередки щасливого життя на селі» - колгоспи.
І настане час, коли один скаже: «Слава Україні»
і мільйони відповідатимуть: «Героям слава!».
                                      Степан Бандера
Такими пророчими виявилися слова дуже неординарної навіть у вітчизняній історії особи, але ім’я якої ввійшло до історії України як символ боротьби за Українську самостійну соборну державу (УССД), так він назвав її в роки ІІ світової війни. У німецькій історії його ім’ям назвали національно-визвольну боротьбу українського народу – «Бандерівський рух» («Бандерабевегунг»), та найбільше спотворили картину в радянській історіографії. Бо для тоталітарної та шовіністичної держави ХХ століття бандерівці стали уособленням найнебезпечніших і найлютіших ворогів, як і їх попередники – мазепинці, гайдамаки, петлюрівці, - словом, усі, хто повстав проти імперського режиму.
Бо в Україні в складі тоталітарної та авторитарної держави завжди була жменя сміливих і жертовних людей, готових переступити накинуті зверху норми поведінки, щоб захистити дорогі їм політичні, релігійні ідеали. Зрештою, почуття людської гідності, в якому їм відмовляли. Повстанський рух, починаючи із Західної України, яку радянська влада з 1939 року називала «найвідсталішим» і «найпримітивнішим» регіоном, сіяв зерна спротиву радянській системі, які тоталітарна машина східного «братнього народу» не може викоренити й сьогодні. Зі збройної боротьби народжувався громадянин. Який, на відміну від пересічного жителя радянського союзу, був не тільки свідомий своїх прав, але й готовий їх захищати, навіть мілітарно. Це сила, яка змогла об’єднати молодь у ті буремні дні, як і сьогодні.
Діяльність ОУН за керівництва Бандери стала така динамічна, захоплююча, що поривала молодь до самочинних дій, націоналізм ставав модним, популярним. З цього приводу польська преса писала: «Таємнича ОУН нині сильніша за всі українські партії разом узяті. Вона панує над молоддю, вона творить загальну опінію, вона працює зі страшним темпом, щоб втягнути маси в крутіж революції».
Степан Бандера загинув за кордоном від рук російського агента, як і Симон Петлюра, засновник ОУН – Євген Коновалець. Якщо інші вагались, чи надіялись на радянську лояльність, то ці люди були категорично переконані, що росія ніколи і ніколи не надасть Україні ні автономії, а тим паче незалежності. А все через те, що усі виростали в інтелігентних сім'ях, були грамотними та знали історію України від початку.
Про те, наскільки серйозною проблемою був український націоналізм, свідчить і той факт, що цілі інституції в срср існували для планування його повалення, спецшколи КДБ, диверсійні групи, що вивчали детально місцевість українського Полісся, його говірки та діалекти. радянська пропаганда зробила все для того, щоб люди з острахом сприймали імена історичних діячів національно-визвольного процесу. Нічого дивного, бо і перший Президент УНР 1918 року Михайло Грушевський у підручниках для історії України трактувався, як «буржуазний націоналіст», який очолював ворожу для радянської влади «буржуазну Центральну Раду», бо посмів у 3 універсалах ще в 1917 році проголосити автономію, а в 4 – незалежність. Доля його також відома, хоча він і не був бандерівцем - у розпал сталінських репресій помер при загадкових обставинах у Кисловодську. У 1991 році, коли Україна відновила свою державну незалежність, свято Покрови Пресвятої Богородиці все більше асоціюється з боротьбою Української повстанської армії, а точніше домаганнями її державного визнання.  
Яким би відношення у когось не було до УПА чи вищезазначених героїв - слід пам'ятати про те, що вони пожертвували своїм спокоєм, життям,  - спокоєм і життям своїх родин заради того, щоб ми сьогодні з вами називались - українцями, а не через приставку чи абревіатурою...
На жаль, і сьогодні головні провідники українського націоналістичного руху не удостоєні мати звання Героя України. Група народних депутатів зареєструвала постанову, що рекомендує Президенту України повернути звання Герой України Степану Бандері та Роману Шухевичу.
Ініціаторами постанови 5721 є більше 70 нардепів із різних фракцій і позафракційні.
 "Рекомендувати президенту України надати звання Герой України Тарасу Бульбі-Боровцю та повернути звання Герой України Степану Бандері та Роману Шухевичу". портал Верховної Ради
 "Проєкт Постанови також містить рекомендації Державному комітету телебачення і радіомовлення України організувати тематичні теле- і радіопередачі та забезпечити висвітлення в засобах масової інформації заходів, що проводитимуться у зв'язку з відзначенням створення Української Повстанської Армії"
Як відомо, що у жовтнi 2007 року  Президент Вiктор Ющенко видав указ про присвоєння Шухевичу звання Героя України. Степан Бандера був удостоєний звання Героя України указом вiд 22 сiчня 2010 року. В Україні йшли баталії та штучно спекулювали на даній темі. 2 квiтня 2010 року Донецький окружний адмiнсуд позбавив Шухевича звання Героя України, "оскiльки вiн не був громадянином незалежної України". 12 січня 2011 року президентський указ про присвоєння Степану Бандері звання Герой України визнаний недійсним через рішення суду.  
  Провокація – найкраща зброя КДБ, як була 100 років тому - так і сьогодні залишається в рашистській політиці.
Після закінченні війни, для того щоб упокорити український повстанський рух на західній Україні, срср довелося вдатися до безпрецедентної за масштабом акції, яка отримала назву «великої блокади». Станіслав Кульчицький у книзі "Червоний виклик" зазначає, що в Західній Україні у січні-квітні 1946 року було розміщено понад 3500 гарнізонів регулярних військ, не рахуючи завжди присутніх військ НКВС, а також 3593 гарнізони, сформовані з бійців винищувальних батальйонів. Цими силами владі вдалося заблокувати всі без винятку села і перекрити доступ до них повстанців. УПА пережила дуже важку зиму, ведучи виснажливі бої, але «велика блокада» її не зламала.
Органи МГБ і МВС вдавалися до різного роду ницих провокацій, а все задля того, щоб скомпрометувати національно-визвольний рух в очах місцевого населення. радянські каральні органи створювали різноманітні агентурно-бойові групи, які під виглядом повстанців грабували, вбивали, ґвалтували, спалювали садиби, вирізали худобу. Наприклад, ще в другій половині 1944 року лише на території Рівненської області діяло 47 таких спецгруп. З кінця 40-х років підпільна мережа ОУН була настільки насичена агентурою МДБ, що відрізнити, де був справжній бандерівець, а де провокатор було вкрай важко.
    Цьогоріч 14 жовтня виповнюється 81 рік з дня створення УПА – єдиної армії, яка боролася за незалежну Україну у роки Другої світової. 
На Рівненщині є багато братських могил вояків УПА. В Тинному Сарненського районує їх шість, які упорядковують учні Тинненського ліцею та початкової школи. Ця сторінка історії найбільш героїчна і трагічна, власне, як і вся боротьба українського народу за свободу. Адже радянська пропаганда спотворювала увесь процес української історії та найбільше бруду запустила в сторону патріотів українського національно-визвольного руху, який діяв в Україні подекуди до 1955 року. Тавро «ворога народу» носили цілі родини, які були або закатовані, або вислані в гулаги. радянські диктатори думали, що так буде завжди, але так не буває в Бога. Сьогодні усі зрозуміли не лише в нашій країні, а й в світі проти якого монстра та репресивної машини боролися бандерівці. Сказано : “Бо немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, про що не дізналися б».

Читайте також:


Свтілана Коток 
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору