Україна і сьогодні відстоює свою незалежність: право називатися українцями. Українці борються із тим самим ворогом, що 100 і 300 років тому. Рашисти нищать українські музеї, архіви, спалюють книги з історії. Чому? Бо Україна наприкинці минулого століття вирвалася з імперського ярма, почала творити власну не заангажовану культуру, історію. А доступ до архівних матеріалів розкрив справжню істину історію, як творився соціалістичний імперіалізм в "найщасливішій країні світу"...
Історія України, на жаль, знає більше трагічних сторінок. Так історично склалося, що український народ на довгі століття опинився під імперським чоботом, який душив українську мову, культуру та найбільше старався придушити прагнення нації до самовизначення. Саме це стало причиною масових репресій проти українства у 20-30-х рр. ХХ ст. Адже Йосиф Сталін дуже добре пам’ятав скільки прийшлося приборкувати український національно-визвольний рух під час Української революції в першій чверті ХХ ст. на чолі із Грушевським, Петлюрою.Голодомор 1932-1933 рр. один із драматичніших та «закритих» сторінок історії українського народу, який довго приховувався сталінським керівництвом. Але, як сказано в Святому Письмі, що все таємне рано чи пізно стає явним. Тому не вдалося радянському тоталітарному режимові стерти з пам’яті людської ті страхітливі події, бо свідки живі і по нині. Сьогодні вперше обнародувані унікальні, щойно розсекречені архівні матеріали, які відбивають справжні причини, хронологічний перебіг та наслідки трагедії.У статтях вчених висвітлюються соціально-економічні та моральні аспекти здійснення в республіці сталінської політики колективізації та хлібозаготівель, яка стала безпосередньою причиною продовольчих труднощів, а потім страхітливого голоду. Найпершими взялися за вивчення даної проблеми українські вчені в діаспорі. Уже в роки перебудови українські вчені взялися за наукове вивчення факту голодомору. Сьогодні відомі архівні документи, які підтверджують, що Сталін та його оточення створили геноцид проти українського народу штучно. Документально простежується, що керівництво республіки не змогло протистояти диктату, фактично проводило політику, яка коштувала Україні мільйони жертв. Треба віддати належне: нового бачення набирає проблема при Президенту України Віктору Ющенку.
Щороку в кінці листопада, в Україні поминають жертв голодомору. В усіх районах та обласних центрах проходять жалобні церемонії, а в деяких селах встановлено пам’ятні хрести, проходять акції «Запали свічку». Таку данину пам’яті сьогодні можемо віддати ми – нинішнє покоління незалежної України. Восени 1933 щодоби гинуло 25 тисяч чоловік. Були й такі села, що зникли з карти України, у сільській раді вивішували чорний прапор, що означало – людей тут не лишилося. Сталін мав особисту неприязнь до народу України, адже українці були другою і надзвичайно потужною за чисельністю нацією з багатою історією, культурою, досвідом власногодержавотворення. Йому належать слова: « Якби українців не було так багато, я б депортував їх до Сибіру всіх...» Адже жодна республіка колишнього Радянського Союзу не завдавала стільки проблем, як Україна. По-перше, народ завжди прагнув до самовизначення та незалежності, по-друге – найбільше протистояння радянській колгоспній системі було саме тут. Справді, українське селянство користі в колективізації не бачило. У перший рік її проведення товариствам спільного обробітку землі чинився зростаючий з кожним днем опір. Бо туди забрали не тільки землі, до якої прищеплювалася любов з діда-прадіда, а й реманент, худобу. Рушилася встановлена хліборобська культура, традиції і сама організація життя на селі. Тому, за даними архівів, уже на початку 30-х років пройшли масові страйки по всій Україні.Щоб довести державам капіталістичного світу, що перша соціалістична країна на правильному шляху, і капіталістам далеко до СРСР, Сталін експортує українське зерно за копійки на біржі Англії, Італії, Франції.Роздратований результатами перепису населення 1937 року, а було виявлено величезну смертність (втрачено четверту частину населення країни) Й. Сталін наказав розстріляти демографічну комісію. Терору голодом найбільше зазнали теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська області, Донбас і Південь України. За даними 7-10 мільйонів жертв - такі жнива зібрав сталінський режим у країні, яку називали «всесоюзною житницею», з най родючішими у світі чорноземами. Як не притоптував цей факт радянський лад,згодом виявили про нього сміливі історики, у роки незалежності біла пляма історії набуває відповідного зафарблення, адже і до сьогодні живуть свідки тих страшних лихоліть, з пам’яті яких правди не зумів стерти ніхто. Свідчать про це і документальні кадри, які дивом збереглися, свідчать і українські письменники, які писали про випадки канібалізму, коли люди, доведені до божевілля, їли трупи, дітей. І яких за це осудили та затаврували «запеклими ворогами радянської влади». Їх творчість викреслили і поховали на довгі десятиліття.Українська діаспора за кордоном упродовж усіх років тоталітарного режиму на Україні віддавала шану своїм загиблим від голоду побратимам. Про це свідчать статті в їхніх виданнях, музеях. До речі, саме діаспори з Канади та США першими надали гуманітарну допомогу і 1932 році. Але їх кораблі відправили назад із портів Криму, мотивуючи це заздрістю капіталістів – злісних ворогів соціалізму.Масове публічне поминання жертв голодомору вперше за багато років відбулося приПрезиденту України Віктору Ющенку, який знає про це страхіття з розповідей свідків – жителів рідної Сумщини. Дослідження матеріалів радянських КДБ,НКВД, на які на довгі роки було накладено табу, дослідили як іноземні комісії, так і вітчизняні служби КДБ, які одностайно прийшли до висновків, що голодомор 1932-1933 років був геноцидом радянської влади, спрямованим проти українського селянства.Фактом геноциду голодомор визнали сьогодні понад десяток країн світу, Верховна Рада України, яку саме Віктор Ющенко закликав розглянути і затвердити проект закону стосовно голодомору, щоб відновити історичну справедливість про мільйони невинних убієнних.Хоча жителі Західної України голодомору не зазнали та сталінські репресії докотилися туди після 1939-го. За підрахунками, істориків та демографів впродовж 1944-1952 рр., із нашої області примусово вислано у віддалені регіони СРСР 33 975 членів сімей учасників українського національно-визвольного руху, «куркулів», «підкуркульників», інакомислячих, яким на довгі роки вішали тавро «ворогів народу».За словами істориків, у Рівненській області політичні репресії пройшли трьома хвилями. Їхня мета – знищити еліту нації, носіїв національної пам’яті, української ідентичності. А в більш ширшому значенні – знищити державу. Колективізація сільського господарства проходила дуже повільно. Селяни не бажали йти до колгоспів. Відомо, що з початком ІІ світової війни, західна Україна увійшла до складу СРСР, радянська влада на весь світ оголосила, що найперше перед нею стоїть завдання – подолання відсталості та примітивності даного регіону. Адже, на усій іншій частині України, що носила назву УРСР вже пройшов процес радянізації, нав’язавши політику радянської ідеології, який на меті мав сформувати єдиний радянський народ без націй і кордонів. Та насправді нову владу турбували зовсім інші речі, а саме, - унікальність західноукраїнського регіону, яка полягала у збережених архіїчних, глибоко українських звичаях, традиціях, мові, культурі, а головне в атеїстичній державі - релігія. А також унікальність західноукраїнського регіону полягає в тому, що український націоналістичний рух бере початок саме тут. Рівненщина, як відомо, процесу радянізації зазнала двічі. Адже перший період радянізації, що проходив у 1939-1941рр. перервала Друга світова і щойностворені колгоспи та сільські ради були розформовані. Особливо драматичним був ІІ період. У світовій історії ці події порівнюють із сталінськими репресіями 30-х років на Східній Україні. Процес повоєнної радянізації західних областей УРСР, передбачав придушення тут національно-визвольного руху, запровадження радянської владної вертикалі. У 40-х – на поч. 50-х рр. радянська влада намагалась встановити на західноукраїнських землях такий порядок, який діяв на інших територіях УРСР. 1947 р. основний фронт протистояння радянської влади і націоналістичного підпілля за домінування в західноукраїнському селі проліг саме навколо колективізації, адже на Східній і центральній Україні опір селянства йти до колгоспів сталінський режим придушив ще у 30-х роках створивши штучний голодомор. 1940-х рр. лише частково колективізоване західноукраїнське село залишалось, у значній мірі, поза впливом комуністичної системи, продовжуючи слугувати базою для все ще численного націоналістичного підпілля. Була навіть видана Постанова політбюро ЦК КП(б)У «Про поліпшення масово-політичної роботи, подальший розвиток колгоспного будівництва і ліквідацію залишків банд українсько-німецьких націоналістів у західних областях УРСР». До таких належали усі ті, хто чинив будь який опір системі, інакомислячих, куркулі і підкуркульники. Щороку в кінці листопада, коли в 1932 привид голоду вже стукав у селянські домівки в усіх західноукраїнських містах солідарно проходять заходи поминання жертв голодомору. А в останні сірі дні листопада по всіх навчальних закладах України проходять уроки пам’яті, пов’язані із вшануванням жертв голодомору, які доносять історичну правду до підростаючого покоління. Бо реальне, а не формальне відродження України можливе лише тоді, коли народ поверне свою історичну пам’ять і справедливість. На щастя, сьогодні весь світ зрозумів проти якого кровожерливого кремлівського монстра, який продовжує репресії в особі нинішнього керівника бореться українська нація..
Про що говорив ще у 1950 році великий провідник українського націоналізму – найбільш спотворена особистість в радянській історіографії – Степан Бандера. «Якщо завтра на зміну большевизмові прийде інша форма російського імперіялізму, то він так само насамперед звернеться всіма своїми силами проти самостійности України, на її поневолення. Російський народ, як і досі, буде нести той імперіялізм, робитиме все, щоб тримати Україну в поневоленні» - пише Бандера в 1950 році статті Українська національна революція, а не тільки протирежимний резистанc.
А через 70 років на 77-й ГА ООН Канцлер ФРН Олаф Шольц це підтвердив. Канцлер вкотре наголосив, що росія повинна вивести свої війська з України. «путін відмовиться від своєї війни та своїх імперських амбіцій, лише якщо зрозуміє, що не зможе виграти цю війну», — заявив Шольц. За його словами, путін руйнує не тільки Україну, але й власну державу.
«Дії росії можна назвати лише одним словом - це чистий імперіалізм» – сказав німецький канцлер. Він назвав це «катастрофою не лише для Європи, але й для глобального мирного порядку, який є антитезою імперіалізму та неоколоніалізму».
Цими днями по всій Україні та країнах світу проходять заходи до 90-річчя Голодомору 1932-1933 рр. Протягом 21-22 листопада 2022 року в м. Одеса пройшла Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю за темою: «Голодомор-геноцид як чинник руйнації традиційної культури українців»: до 90-х роковин Голодомору 1932-1933 рр., в якій прийняли активну участь учителі історії Рівненщини. Актуальний і важливий захід організували Міністерство культури та інформаційної політики України, Інститут історії України НАН України.
Світлана Коток Цими днями по всій Україні та країнах світу проходять заходи до 90-річчя Голодомору 1932-1933 рр. Протягом 21-22 листопада 2022 року в м. Одеса пройшла Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю за темою: «Голодомор-геноцид як чинник руйнації традиційної культури українців»: до 90-х роковин Голодомору 1932-1933 рр., в якій прийняли активну участь учителі історії Рівненщини. Актуальний і важливий захід організували Міністерство культури та інформаційної політики України, Інститут історії України НАН України.
Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю «Голодомор-геноцид як чинник руйнації традиційної культури українців» (odnb.odessa.ua)
