Історики вважають, що РПЦМП – найвдаліший проект сталіна. Ця процедура йому була дуже близькою до тіла, адже він в цих питаннях плавав, як риба у воді. сталін вчився на священика, проте залишив навчання в семінарії, і пішов здобувати криваву «велику кар’єру».
03 жовтня буде 80 років як в Кремлі з ініціативи комуністичного тирана Сталіна відбулася історична подія — було прийнято рішення про створення нової церковної організації під назвою «Руська православна церква Московського патріархату» (РПЦ МП).
Таку назву було запропоновано особисто Сталіним (на ілюстрації: картина «Сталінська «симфонія», написана художником МП). До цього Патріарша («Тихоновська») Церква в Росії офіційно носила назву «Православна Російська Церква» (ПРЦ), яка була соборно затверджена на Всеросійському Помісному Соборі 1917–18 р.р. У той же час назва «Руська Православна Церква» з серпня 1923 офіційно носив створений за сприяння ГПУ-НКВД розкольницький «обновленський синод», який саме під назвою «РПЦ» був зареєстрований совєтською владою і легально діяв у 1920–1930-ті роки в СРСР.
Створення у вересні 1943 року нової церковної організації під назвою «РПЦ МП» було здійснено сталінським режимом у результаті злиття «Тимчасового патріаршого синоду» митр. Сергія (Страгородського) і «обновленського» «Священного синоду Російської православної церкви», на чолі якої, за наказом Сталіна, був поставлений єдиний «совєтський патріарх». При цьому, як видно, від «обновленців» було перейнято не тільки офіційну назву «Руська Православна Церква», але і юридичну особу і право на користування всіма «обновленськими» храмами та майном в СРСР, які випливають з цього статусу.
Східні патріархи Константинопольський, Олександрійський і Єрусалимський, що визнавали до цього тільки «обновленців» і законною «РПЦ», і на цей раз з легкістю визнали таку сталінську «церковну реформу» і надалі зберігали спілкування вже з новоутвореною «РПЦ МП». Таким чином вони дивилися на створену в 1943 р. «Московську патріархію» як на канонічну правонаступницю саме «обновленської» «Руської православної церкви», з якою вони до цього перебували у повному євхаристійному спілкуванні і в чому вони ніколи так і не розкаялися.
Важливо відзначити, що після історичного нічного засідання в Кремлі у вересні–жовтні 1943 р. за розпорядженням НКВД почався масовий перехід «обновленського» духовенства на бік новопроголошеного першого «совєтського патріарха» — колишнього «обновленського» митрополита Сергія (Страгородського). Таким чином «обновленці» склали основу новоствореної («новообновленської», як говорили послідовники Катакомбної Істинно-Православної Церкви) структури, яка перейняла від «обновленців» навіть офіційну назву.
Рік 1925-й. За загадкових обставин помирає Патріарх Московський Тихон. Нового Патріарха не обирають. РПЦ перетворюється на відрізану від світу митрополію. Через чотири роки, у 1929-му, СРСР оголосив війну будь-яким формам релігій. Масово знищуються церкви. Зокрема, у 1931 році в Москві вибухом зруйновано одну з найбільших церков – Храм Христа Спасителя.
У 1943 році Сталін вирішив відновити РПЦ. Вирішив, що це буде корисно під час війни. Пізно вночі 4 вересня у Кремль привезли залишки церковної верхівки – містоблюстителя патріаршого престолу Сергія, митрополита Ленінградського Алексія і митрополита Київського Миколая. Йосип Джугашвілі легко погодився на всі прохання духовенства, адже відтепер РПЦ ставала частиною державного механізму.
На нічній зустрічі з Джугашвілі єпископи боязко заговорили про скликання собору РПЦ задля виборів нового патріарха. Сталін погодився і запитав скільки їм потрібно на це часу. Місяць – відповіли священики. Це довго, відрубав Сталін. Треба організувати усе більшовицькими темпами, за кілька днів. Собор відбувся уже через три дні. Патріархом Московським обрано Сергія. Він одразу починає співати осанну радянській владі й Сталіну. У 1944 році Червона Армія займає території Західної України. Одне зі спільних завдань РПЦ та радянської влади – знищити там Українську греко-католицьку церкву.
Попри усі десятиліття антицерковної атеїстичної кампанії РПЦ успішно пройшла та існувала, яку завжди підтримувала "рука москви". Історики вважають створення сталіним МП найвдалішим його проектом, але не через те, що він проіснував найдовше, а через те, що в Україні, яку споконвіку топче московія – усі провладні верхівки дозволяли тут вже в незалежній нашій державі московській свиті процвітати, зловживати і відкрито закликати російську навалу. А найперше, дозволяли ось вже 80 років запудрювати людям мізки. Адже система в даній церкві побудована так, що прихожани можуть до старості так і не знати Священного Писання, бо служба в церкві направлена на притуплювання людей та їх примітивність. Так звана служба - вранішнє чи вєчєрнєє бдєніє направлене на читання "життія святих", поклоніння 40 чи 80-ти святим, іконам, мощам, відволікаючи увагу від головного - Бога Живого, а також порушуючи першу Заповідь - " Не створи собі кумира. Я — Господь, Бог твій. Нехай не буде в тебе інших богів, окрім Мене".
І сьогодні, коли щодня гине кращий цвіт України на службах у храмах звучить за здравіє не наших українських воїнів чи президентів, а патріарха кіріла і промосковського кодла. Однозначно, що церковна ієрархія мп – це агентура росії, яка і надалі благополучно існує і чекає слушного моменту, надсміхаючись з нашої лояльності собі в рукав. І таких «мерседесів» у нас ще тисячі і тисячі. Українці у соцмережах пропонують їх усіх посадити в товарні потяги і відправити до росії…
Читати також:“Паша Мерседес обіцяє своїм монахам, що влітку в Київ прийдуть російські війська” (novynarnia.com)
