Християнська релігія базується на важливому понятті - Триєдиного Бога. Це поняття об’єднує разом три особи (три лики, три образи, три прояви) Бога, розглядає сутність Бога в трьох особах. Це поняття використовується більшістю християнських церков. Віра в Святу Трійцю є першою умовою вступу до Світової Ради Церков.
П'ятидесятниця має важливе значення як у Старому, так і в Новому завітах. Слово, яке використовується в грецькому оригіналі («пентекост»), насправді стосується події, відомої в Старому Завіті як свято Тижнів (Левит 23:15; Повторення Закону 16:9), і вказує на п'ятдесят днів від часу мирної жертви на Пасху. Свято Тижнів відзначало завершення жнив. Але найцікавіше – це його використання в книгах Йоїла та Дії апостолів. Будучи зверненою назад, на пророцтво в Йоїла 2:8-32, та вперед – на обітницю Святого Духа в останніх словах Христа перед вознесінням (Дії 1:8).
Єдину біблійну згадку про фактичні події в той день ми знаходимо в Дії апостолів 2:1-3. П'ятидесятниця має дещо спільне з Тайною вечерею: в обох випадках учні разом збиралися у приміщенні, що, вочевидь, уже було важливою подією. На Тайній вечері учні були свідками завершення земного служіння Месії, коли Він попросив їх згадувати про Нього, поки Він не повернеться. У день П'ятидесятниці (50-й день після воскресіння Христа), зі сходженням Святого Духа на всіх віруючих, учні стали свідками зародження новозавітної церкви. Отже, П'ятидесятниця пов'язує початок діяльності Святого Духа в церкві із завершенням земного служіння Христа.
Святе Письмо також подає нам образи Трійці. Дехто зневажливо відмовляється бачити Трійцю у його текстах. Але насправді вони не доводять догмат про Трійцю, а радше натякають на Неї. 1. «Тож сказав Бог: “Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу”» (Бут 1, 26). Бог говорить про себе у множині. Саме тут, на початку Книги Буття, вже міститься натяк на те, що Бог існує не сам по собі, а є частиною спільноти Осіб. 2. У Старому Завіті звичним словом, яке використовується для позначення Бога, є «Елогім». Цікаво відзначити, що це слово перебуває у формі множини («Боги»), але за значенням є одниною. Отже, одне з головних слів, яким називають Бога у Старому Завіті — це множина в однині. 3. «Господь з’явився йому в діброві Мамре, як він сидів при вході до намету під час денної спеки. Підвів він свої очі та глянув — три чоловіки стоять перед ним; як тільки він їх побачив, метнувся від входу намету їм назустріч і вклонився до землі, та й каже: Мій Владико! Як я знайшов ласку в твоїх очах, не минай, прохаю, слуги твого. Нехай принесуть трохи води, помийте собі ноги, відпочиньте під деревом. Я ж принесу хліба, щоб ви покріпились, а потім підете: на те ж бо й зайшли до вашого слуги. А вони відповіли: Зроби так, як сказав» (Бут 18, 1-5). З граматичної точки зору, це дуже складний уривок, бо він «перемикається» між одниною та множиною. Господь (в однині) являється Аврааму, але Авраам бачить трьох чоловіків. Коли Авраам звертається до «них» (у множині), він каже: «Мій Владико!» (в однині). Граматичні хитросплетіння продовжуються, коли Авраам каже Господу (в однині): «помийте собі ноги, відпочиньте під деревом…» (у множині). Бог один, але разом із цим він бачить трьох осіб. 4. «І зійшов Господь у хмарі і став з ним там і промовив ім’я “Господь”. І пройшов Господь перед ним, промовляючи: “Господь, Господь!”» (Вих 34, 5). Коли Бог виголошує своє ім’я, Він робить це тричі: «Господь… Господь, Господь!» Це імпліцитно вказує на потрійне представлення або проголошення Бога. 5. Пророк Ісая чує, як ангели закликають: «Свят, свят, свят Господь сил; вся земля повна його слави!» Бог святий, святий, і знову ж таки святий. Деякі кажуть, що це просто єврейський спосіб сказати «дуже святий», але християни можуть побачити тут ще один натяк на Трійцю. 6. У Новому Завіті є багато вказівок на Трійцю. Ісус каже: «Я і Отець — одно» (Йн 10, 30). Він також заповідає: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт 28, 19). Ім’я одне, але воно вказує на трьох Осіб.
Ще одним аспектом дня П'ятидесятниці є дивовижне спілкування іноземними мовами, що дозволило людям із різних народів зрозуміти послання апостолів. Крім того, це була смілива та критична проповідь Петра, звернена до єврейської аудиторії. Вона справила сильне враження, оскільки слухачі «серцем розжалобились» (Дії 2:37) і прийняли настанову Петра покаятися й охреститися (Дії 2:38). Розповідь завершується приєднанням до церкви трьох тисяч душ, ламанням хліба та молитвами, апостольськими ознаками і чудесами, а також формуванням громади, в якій задовольнялися потреби кожного віруючого.
П’ятидесятниця походить ще з часів Старого Заповіту. Це одне з найбільших свят ізраїльського народу. На п’ятдесятий день після виходу євреїв з єгипетського рабства біля гори Сінай Бог дав їм Свій Закон. З тих пір вони вшановують цю подію на початку сезону жнив пшениці і збору перших плодів нового сільськогосподарського року. Новозавітне свято П’ятидесятниці припало на ці дні невипадково. Саме на п’ятдесятий день після воскресіння Ісуса Христа розпочалася епоха благодаті для всього людства – Бог вилив на Своїх учнів Святого Духа.
Святий Дух – третя іпостась Святої Трійці, Бог, рівний з Отцем і Сином. Згідно Писання, Він має різні імена: Дух мудрості, Дух правди, Помічник, Утішитель та інші. Він також має різні праобрази: голуб, олива, вино, ріки живої води. На жаль, довкола Святого Духа сьогодні є багато спекуляцій. Свідки Єгови, скажімо, стверджують, що Він не особистість, а просто Божа сила. Та в багатьох місцях Біблії описується, як Святий Дух говорить, направляє, засмучується тощо. Всі ці дії стосуються живої особи, а не якоїсь ефемерної сили.
Перед тим, як вознестися на небеса, Господь сказав, що Отець «Утішителя іншого дасть, …Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він» (Євангеліє від св. Івана 14:17).
Це описано в перших главах Дій святих апостолів: «Коли ж почався день П’ятидесятниці, всі вони учні однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з`явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав». Цікаво, що тут йде мова про тих самих людей, які, супроводжуючи Ісуса на землі, вже мали в собі Святого Духа. Але в той день вони по-новому наповнилися Ним – уже для того, щоб зодягнутися в Божу силу для служіння іншим. Тоді вперше відбулося таїнство хрещення Святим Духом. Його видимою ознакою стала надприродна здатність охрещених говорити іншими, досі незнаними мовами. Після того, що з ними сталося, Христові учні змінилися: почали безстрашно проповідувати Євангеліє, молитися за хворих, виганяти бісів і мужньо віддавали своє життя за Господа. Пережити хрещення Святим Духом мають можливість і наші сучасники, адже Бог і сьогодні хрестить Святим Духом людей. Переживши П'ятидесятницю Петро, який тричі відрікся від Христа не боявся ні влад, ні воїнів, а безстрашно проповідував Слово Боже. Коли його розпинали римляни він вважав, що не достойний померти так само, як Ісус він сам попросив, щоб його розіп’яли униз головою в Римі.
Ось що пише Біблія: «Кожному дається виявлення Духа на користь. Одному-бо Духом дається слово мудрости, а другому слово знання тим же Духом, а іншому віра тим же Духом, а іншому дари оздоровлення тим же Духом, а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов. А все це чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче». Так, отримавши той чи інший винятковий талант, людина сама стає демонстрацією чудодійної Божої сили, що сприяє наверненню людей до Всевишнього.
П'ятидесятниця має важливе значення як у Старому, так і в Новому завітах. Слово, яке використовується в грецькому оригіналі («пентекост»), насправді стосується події, відомої в Старому Завіті як свято Тижнів (Левит 23:15; Повторення Закону 16:9), і вказує на п'ятдесят днів від часу мирної жертви на Пасху. Свято Тижнів відзначало завершення жнив. Але найцікавіше – це його використання в книгах Йоїла та Дії апостолів. Будучи зверненою назад, на пророцтво в Йоїла 2:8-32, та вперед – на обітницю Святого Духа в останніх словах Христа перед вознесінням (Дії 1:8).
Єдину біблійну згадку про фактичні події в той день ми знаходимо в Дії апостолів 2:1-3. П'ятидесятниця має дещо спільне з Тайною вечерею: в обох випадках учні разом збиралися у приміщенні, що, вочевидь, уже було важливою подією. На Тайній вечері учні були свідками завершення земного служіння Месії, коли Він попросив їх згадувати про Нього, поки Він не повернеться. У день П'ятидесятниці (50-й день після воскресіння Христа), зі сходженням Святого Духа на всіх віруючих, учні стали свідками зародження новозавітної церкви. Отже, П'ятидесятниця пов'язує початок діяльності Святого Духа в церкві із завершенням земного служіння Христа.
Святе Письмо також подає нам образи Трійці. Дехто зневажливо відмовляється бачити Трійцю у його текстах. Але насправді вони не доводять догмат про Трійцю, а радше натякають на Неї. 1. «Тож сказав Бог: “Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу”» (Бут 1, 26). Бог говорить про себе у множині. Саме тут, на початку Книги Буття, вже міститься натяк на те, що Бог існує не сам по собі, а є частиною спільноти Осіб. 2. У Старому Завіті звичним словом, яке використовується для позначення Бога, є «Елогім». Цікаво відзначити, що це слово перебуває у формі множини («Боги»), але за значенням є одниною. Отже, одне з головних слів, яким називають Бога у Старому Завіті — це множина в однині. 3. «Господь з’явився йому в діброві Мамре, як він сидів при вході до намету під час денної спеки. Підвів він свої очі та глянув — три чоловіки стоять перед ним; як тільки він їх побачив, метнувся від входу намету їм назустріч і вклонився до землі, та й каже: Мій Владико! Як я знайшов ласку в твоїх очах, не минай, прохаю, слуги твого. Нехай принесуть трохи води, помийте собі ноги, відпочиньте під деревом. Я ж принесу хліба, щоб ви покріпились, а потім підете: на те ж бо й зайшли до вашого слуги. А вони відповіли: Зроби так, як сказав» (Бут 18, 1-5). З граматичної точки зору, це дуже складний уривок, бо він «перемикається» між одниною та множиною. Господь (в однині) являється Аврааму, але Авраам бачить трьох чоловіків. Коли Авраам звертається до «них» (у множині), він каже: «Мій Владико!» (в однині). Граматичні хитросплетіння продовжуються, коли Авраам каже Господу (в однині): «помийте собі ноги, відпочиньте під деревом…» (у множині). Бог один, але разом із цим він бачить трьох осіб. 4. «І зійшов Господь у хмарі і став з ним там і промовив ім’я “Господь”. І пройшов Господь перед ним, промовляючи: “Господь, Господь!”» (Вих 34, 5). Коли Бог виголошує своє ім’я, Він робить це тричі: «Господь… Господь, Господь!» Це імпліцитно вказує на потрійне представлення або проголошення Бога. 5. Пророк Ісая чує, як ангели закликають: «Свят, свят, свят Господь сил; вся земля повна його слави!» Бог святий, святий, і знову ж таки святий. Деякі кажуть, що це просто єврейський спосіб сказати «дуже святий», але християни можуть побачити тут ще один натяк на Трійцю. 6. У Новому Завіті є багато вказівок на Трійцю. Ісус каже: «Я і Отець — одно» (Йн 10, 30). Він також заповідає: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт 28, 19). Ім’я одне, але воно вказує на трьох Осіб.
Ще одним аспектом дня П'ятидесятниці є дивовижне спілкування іноземними мовами, що дозволило людям із різних народів зрозуміти послання апостолів. Крім того, це була смілива та критична проповідь Петра, звернена до єврейської аудиторії. Вона справила сильне враження, оскільки слухачі «серцем розжалобились» (Дії 2:37) і прийняли настанову Петра покаятися й охреститися (Дії 2:38). Розповідь завершується приєднанням до церкви трьох тисяч душ, ламанням хліба та молитвами, апостольськими ознаками і чудесами, а також формуванням громади, в якій задовольнялися потреби кожного віруючого.
П’ятидесятниця походить ще з часів Старого Заповіту. Це одне з найбільших свят ізраїльського народу. На п’ятдесятий день після виходу євреїв з єгипетського рабства біля гори Сінай Бог дав їм Свій Закон. З тих пір вони вшановують цю подію на початку сезону жнив пшениці і збору перших плодів нового сільськогосподарського року. Новозавітне свято П’ятидесятниці припало на ці дні невипадково. Саме на п’ятдесятий день після воскресіння Ісуса Христа розпочалася епоха благодаті для всього людства – Бог вилив на Своїх учнів Святого Духа.
Святий Дух – третя іпостась Святої Трійці, Бог, рівний з Отцем і Сином. Згідно Писання, Він має різні імена: Дух мудрості, Дух правди, Помічник, Утішитель та інші. Він також має різні праобрази: голуб, олива, вино, ріки живої води. На жаль, довкола Святого Духа сьогодні є багато спекуляцій. Свідки Єгови, скажімо, стверджують, що Він не особистість, а просто Божа сила. Та в багатьох місцях Біблії описується, як Святий Дух говорить, направляє, засмучується тощо. Всі ці дії стосуються живої особи, а не якоїсь ефемерної сили.
Перед тим, як вознестися на небеса, Господь сказав, що Отець «Утішителя іншого дасть, …Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він» (Євангеліє від св. Івана 14:17).
Це описано в перших главах Дій святих апостолів: «Коли ж почався день П’ятидесятниці, всі вони учні однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з`явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав». Цікаво, що тут йде мова про тих самих людей, які, супроводжуючи Ісуса на землі, вже мали в собі Святого Духа. Але в той день вони по-новому наповнилися Ним – уже для того, щоб зодягнутися в Божу силу для служіння іншим. Тоді вперше відбулося таїнство хрещення Святим Духом. Його видимою ознакою стала надприродна здатність охрещених говорити іншими, досі незнаними мовами. Після того, що з ними сталося, Христові учні змінилися: почали безстрашно проповідувати Євангеліє, молитися за хворих, виганяти бісів і мужньо віддавали своє життя за Господа. Пережити хрещення Святим Духом мають можливість і наші сучасники, адже Бог і сьогодні хрестить Святим Духом людей. Переживши П'ятидесятницю Петро, який тричі відрікся від Христа не боявся ні влад, ні воїнів, а безстрашно проповідував Слово Боже. Коли його розпинали римляни він вважав, що не достойний померти так само, як Ісус він сам попросив, щоб його розіп’яли униз головою в Римі.
Ось що пише Біблія: «Кожному дається виявлення Духа на користь. Одному-бо Духом дається слово мудрости, а другому слово знання тим же Духом, а іншому віра тим же Духом, а іншому дари оздоровлення тим же Духом, а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов. А все це чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче». Так, отримавши той чи інший винятковий талант, людина сама стає демонстрацією чудодійної Божої сили, що сприяє наверненню людей до Всевишнього.
"5Пилип подався до міста Самарії і проповідував самаритянам про Христа. 6Коли юрби людей уважно слухали його й бачили ті чудесні знамення, що він звершував, вони глибоко переймалися тим, про що він говорив. 7Нечисті духи з гучним криком виходили з одержимих людей. Багатьох немічних і кульгавих зцілив Пилип. 8Тоді велика радість охопила все місто.Симон-ворожбит9Був там собі чоловік на ймення Симон. До приходу Пилипа він займався ворожбитством і вражав самаритян своїми чудесами. Він домагався, щоб його вважали великим. 10Всі люди, від найменшого до найбільшого, прислухалися до нього й казали: «Цей чоловік має силу Божу, яка зветься Великою Силою». 11Багато людей стали його послідовниками, оскільки впродовж довгого часу він вражав усіх своїм ворожбитством.12Та коли Пилип проголосив їм Благовість про Царство Боже й ім’я Ісуса Христа, вони повірили Пилипові й прийняли хрещення, як чоловіки, так і жінки. 13Сам Симон повірив у Благовість і, коли охрестився, то лишився при Пилипові. І тепер вже Симона вражали великі знамення й чудеса, які відбувалися в нього на очах.14Коли апостоли в Єрусалимі почули, що Самарія прийняла Послання Боже, вони послали туди Петра та Іоана. 15Прибувши у ту землю, Петро й Іоан молилися за самарійських віруючих, щоб ті отримали Дух Святий. 16Адже поки що він ні на кого з них не зійшов; вони ще тільки-но охрестилися в ім’я Господа Ісуса.17Тож, коли Петро й Іоан поклали руки на них, вони отримали Дух Святий. 18Тоді Симон, побачивши, що Дух Святий пролився на людей через покладання рук апостолів, почав пропонувати їм гроші. 19Він просив: «Дайте мені цю силу, щоб кожен, на кого я покладу руки, міг сповнитися Святим Духом».20Петро сказав йому: «А бодай би пропали ті гроші разом з тобою, бо ти думав за гроші придбати Дар Божий. 21У цій справі немає твоєї частки, бо серце твоє перед Богом не праведне. 22Тож покайся в цьому гріху й молися Господу. Можливо, Він простить тобі цю лиху думку, що спала тобі на розум. 23Бо я бачу, що ти повен гірких заздрощів. Ти перебуваєш у полоні гріха». 24На те Симон відповів: «Помолися й ти Господу за мене, щоб не впали на мене ті кари, про які ти сказав".
Дiї 2:17
"І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися". Святий Дух - це дар Божий, пришестя Якого засвідчило істинність Бога:Дiї 2:17
"Небо і Земля пройдуть, а слова Мої не пройдуть", "Трава засихає, а квітка зів’яне, Слово ж нашого Бога повіки стоятиме!” (Іс 40:8)
Доказательство: Иисус Христос - БОГ. Отец, Сын и Святой Дух - триединый Бог! - YouTube
Кто такой Бог? - YouTube
Світлана Коток
