Євгеній Черняк інвалід дитинства та сирота, який неодноразово йшов на допомогу, працюючи разом з волонтерами та військовими, ліквідовуючи наслідки ворожих атак на рідне місто Кривий Ріг. За таку роботу нещодавно був відзначений Подякою голови Ради Оборони м. Кривий Ріг – Олександра Вілкула.
Євгеній Черняк
Женя кидався завжди на допомогу, не зважаючи на свої фізичні проблеми та діагноз, бо є патріотом своєї країни та вірить в перемогу України. На жаль, Євгеній - інвалід дитинства, бо має прогресуючу хворобу – поперечна пласкостопія, хальгус вальгус третього ступеня обох нижніх кінцівок.
Щоб зупинити прогресування даної хвороби потрібно було хірургічне втручання, про яке усі говорили і радили, але юнак оббивав пороги усіх провідних державних та приватних лікарень, державних урядових інстанцій, однак за дану проблему в прямому розумінні слова не хотіли втручатися, казали, що можуть допомогти костилями…Маючи пенсію від держави у 2300 гривень, звичайно про якесь серйозне лікування і мови не було. А в час війни, коли в першу чергу держава фінансує все, що пов’язане з війною, перспектива стати повноцінно на ноги в Євгенія була дуже мізерною.
Однак, це не про лікаря-професіонала Олега Топку, одного з провідних хірургів-травматологів даної лікарні, фахівця в області діагностики і лікування патологій опорно-рухового апарату, оперативного лікування суглобів і складних переломів кісток, який, як справжній Мужчина вірний Клятві Гіппократа, «…не дивлячись на лице та особу», завжди береться за найскладніші випадки. Адже має не лише набутий досвід, а й переданий династично від батька – відомого лікаря Дніпровщини Топки Володимира Прокоповича, лікаря, з яким усвідомлюється ціла епоха обласної та вітчизняної медицини, особистість колосального масштабу.
Однак, це не про лікаря-професіонала Олега Топку, одного з провідних хірургів-травматологів даної лікарні, фахівця в області діагностики і лікування патологій опорно-рухового апарату, оперативного лікування суглобів і складних переломів кісток, який, як справжній Мужчина вірний Клятві Гіппократа, «…не дивлячись на лице та особу», завжди береться за найскладніші випадки. Адже має не лише набутий досвід, а й переданий династично від батька – відомого лікаря Дніпровщини Топки Володимира Прокоповича, лікаря, з яким усвідомлюється ціла епоха обласної та вітчизняної медицини, особистість колосального масштабу.
Лікар - Олег Топка
Символічно, що саме 03 грудня в Міжнародний день людей з інвалідністю команда хірургів-травматологів під керівництвом Олега Володимировича - успішно проводить чотиригодинну операцію на обох ногах Жені. Попереду ще довгий період реабілітації, адже тільки три місяці кінцівки мають бути зафіксованими у гіпсу.
Але, як каже Женя,– головне, що саме страшніше, та, здавалося, б недосяжне вже позаду. Він висловлює свою повагу та захоплення, спостерігаючи за відданою працею персоналу відділення лікарям-травматологам - Олегу Топці, лікарю – інтерну В’ячеславу Котку, з Центру Травматології та Ортопедії ОКЛ ім. Мечнікова, завідувачу центру - Валерію Томіліну,
Дніпропетровської Обласної Клінічної Лікарні ім. І.І. Мечникова.Це дійсно місце, де досвідчені спеціалісти не лише щодня працюють, а й повертають пацієнтів до життя. Переконана, що саме з такими відданими та жертовними людьми сьогодні вистояла Україна.
«Тут чітко налагоджена робота, миттєва реакція на екстремальні ситуації, панічну поведінку хворих. Щохвилиний контроль стану хворих і швидке реагування на їх потреби. Все робиться спокійно, виважено, з великою повагою і співчуттям до хворого. Мені дуже цінне таке відношення: відчуваєш себе захищеним та доглянутим, бо не всі отримують таку любов і піклування навіть вдома» - каже ще слабким голосом, але із захопленням пацієнт відділення - Женя.
В одному із своєму інтерв’ю - головний лікар лікарні імені Мечникова Сергій Риженко зазначив: “Військові чи цивільні - різниці немає. Я взагалі вважаю, що побудова медицини надалі не має бути розмежована: ось це військова, ось це ні. Формат має бути таким, як в Ізраїлі, де все для всіх”. І це правильний девіз і справедливий, особливо сьогодні в час війни в Україні, адже турбота про найбільш незахищених верств населення вважається показником стабільності та цивілізованості країни. І навіть у час війни ми повинні акцентували увагу на правовому захисті та підтримці тих осіб, які найбільше цього потребують.
Адже Бог є захисником сиріт, яких, на жаль, за останні роки в Україні стало значно більше. «Жодної вдови та сироти не будеш гнобити; якщо ж ти справді гнобитимеш їх, то коли вони, кличучи, кликатимуть до Мене, то конче почую їхній зойк, і розпалиться гнів Мій, і повбиваю вас мечем, і стануть жінки ваші вдовами, а діти ваші сиротами».
В Єзекіїля 16:49-50 також сказано, що содомляни були заможними але гоноровими – не підтримували бідних, вдів і сиріт, за що їх Бог стер з лиця Землі: «Ось пороки твоєї сестри Содоми: гординя, пересиченість і байдужа бездіяльність. Такими були і її дочки. Живучи в добробуті, вони бідному й убогому не допомагали. Вкрай зарозумілі, вони робили переді Мною ганебні вчинки…»
Особливо під час війни, в різних умовах та обставинах ми також маємо це пам’ятати.
Дякуємо усім, хто долучився до такої благородної справи, а також Олександру Котку - єпископу Рівненського ОЦХВЄ.
Світлана Коток
