Рівне:

Створення та просування сайтів

Не було б щастя, та нещастя допомогло...

Таке життя 20-лис, 2008, 16:549 prov 1 890
Олеся виросла сиротою, лише бабуся була опорою дівчині. Коли старенька померла, та лишилася зовсім сама. Часто ловила на собі зацікавлені погляди хлопців, та її серце було холодним, кохання ще не постукало до нього.
А Степан аж гинув за Олесею. От тільки мати його мріяла не про таку пару для єдиного сина. Вихований у розкошах, Степан зі зневагою ставився до людей, був гордим і непривітним. Відмова Олесі стала для нього гучним ляпасом на все село, тому вирішив будь-якою ціною підкорити дівчину, і таки свого домігся... Так проти власної волі Олеся стала його дружиною. Вагітності не приховувала, що дуже дратувало свекруху, яка злоязичила про невістку на все село.
Терпляча і працьовита Олеся мужньо сприйняла тяжкий удар долі. Але чим далі, тим важчим був для неї хрест сімейного життя: нелюбий чоловік, сварлива свекруха, потайний свекор, що міг ужалити, мов гадина. З надією чекала народження доньки...
Степан добре розумів, що Олеся просто терпить його. Це дуже зачіпало чоловіче самолюбство, тому намагався перед людьми показати, що в сім’ї у них любов та благодать. Тому ледь не силою забрав Олесю на весілля до друга-однокласника. Коли почалися танці, жінка самотньо сиділа на лавочці, а Степан витанцьовував з дівчатами, мов парубок. Побачивши, що Олеся одна сумує серед весільної круговерті, до неї підсів незнайомий юнак, почав запрошувати на танець. Степан озвірів. Відіпхнув хлопця, схопив дружину за руку і потяг додому. Напад ревнощів перетворив Степана на чудовисько: він бив Олесю так жорстоко, що жінка втратила свідомість... Дитину врятувати не змогли – дівчинка народилася мертвою.
Тепер Олесю ніщо не єднало зі Степаном, тому вона повернулася до старенької бабусиної хати. Не допомогли ні погрози, ні прохання – жінка ні за які обіцянки не хотіла повертатись. Вже знала, що від Степана можна чекати чого завгодно, тож була напоготові. І коли однієї ночі п’яний увірвався до неї в кімнату – сипнула в очі попелом і втекла в чому стояла. Більше до села не повернулась... Без житла, роботи і грошей мала загинути. Але життя зі Степаном було гірше за смерть. Після декількох тижнів поневірянь у великому місті її просто на вулиці підібрала „швидка допомога”.
Так Олеся потрапила до лікарні. Вкрай виснажена фізично і морально, хвора жінка лише спала. Стурбований лікар раз за разом заглядав до палати. Тож перше, що побачила, коли прокинулась – його сірі уважні очі. Вадим добре розумів, до чого може призвести молоду жінку тяжкий депресивний стан, тому зачастив до неї, щоб хоч підбадьорити. Це одразу помітили товаришки по палаті. Почалися жарти, від яких Олесю кидало в жар. Так неждано і негадано в серце постукало перше кохання. Разом із ним поверталось бажання жити. Не хотіла цієї любові, як могла, боролась зі своїми почуттями, бо добре розуміла, що майбутнього у них немає: Вадим одружений, має маленьку доньку.
Безсонними ночами думала, як жити далі, куди йти? З жахом відчувала повну безвихідь. Допоміг випадок: почула розмову двох санітарок про те, що Вадим шукає жінку, яка доглядатиме за його паралізованою мамою.
Так вона потрапила у його дім. Бачила чуже щастя, але заздрості не відчувала. Та й навіть у думках не поєднувала себе з ним. Надто болючою і свіжою була власна рана, тому боялась навіть подумати про якісь нові відносини. Чоловіків остерігалась, мов лиха. З Вадимом вони бачились дуже рідко. Олеся дуже боялася таких зустрічей, щоб не видати свого кохання ні поглядом, ні необережним словом.
А Вадим жив повнокровним сімейним життям. Він дуже хотів сина. Але самозакохана, розпещена чоловічою увагою і любов’ю Ірина навіть думати не бажала про дитину. Займалась модельним бізнесом, тому фігуру берегла, мов зіницю ока. Тож коли випадково завагітніла, у сім’ї почались скандали. Незважаючи на чоловікові перестороги, Ірина зробила аборт. До того ж заявила, що їде в турне Європою. Паралізована мати і трьохрічна дочка Софійка мали стати турботами самого Вадима. Сварка за сваркою – і перед Вадимом постала зовсім інша жінка. Не та, яку він боготворив, а жорстока, егоїстична і самовпевнена. Лише тепер Вадим зрозумів, що дружина ніколи не любила його. Ірині були потрібні лише його гроші та зв’язки, які стали просто сходинкою у її кар’єрі.
Після від’їзду дружини із якимось багатим німцем, розтоптаний і принижений, Вадим ледь тримався. Останньою краплиною стала смерть матері. Після похорону Вадим взяв відпустку і... сховався. Він зачинився у своїй кімнаті, ні з ким не розмовляв, і лише клубки їдкого тютюнового диму та брязкіт пляшок видавали, чим він займається...
Олеся знову опинилася на роздоріжжі, виявилася зайвою і непотрібною у цьому великому та жорстокому світі. Молода жінка стояла на межі божевілля. Однієї ночі її збудив жалібний плач дитини. Покинута дівчинка голосно кликала тата, який так намагався замінити їй маму. Але зараз Вадиму було не до неї – п’яний, як чіп, він голосно хропів у своїй кімнаті.
Олеся притулила до серця беззахисне тільце дитини, і її душа стала наповнюватися тими почуттями, які дають сили для боротьби за своє і чуже щастя. Але ще ой як багато часу пройде з цієї миті, скільки душевних сил потрібно буде і змученій Олесі, і покинутій Софійці, і зневіреному Вадиму, доки вони зможуть нарешті простити... Простити, щоб повірити знову...
Олеся таки подарує Вадиму довгожданого сина. Обійми теплих дитячих рученят стануть тим рятівним кругом, який поверне їм надію і радість життя...
Людмила Давидюк,
с. Велике Вербче
Сарненського р-ну.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору