ОДА... ЗРАДЛИВІЙ ДРУЖИНІ

Про подружню зраду вже стільки балакано-перебалакано... Саме на ній побудовано дві третини сюжетів художніх фільмів. Висновки, зазвичай, прості і стандартні: спіймати зрадницю (-ка) на “гаряченькому” і висловити їй (йому) все, що наболіло. А ще краще – відлупцювати...
Та буває, виявляється, і по-іншому. Наприклад, як у випадку з моїм пацієнтом.
– Це було навесні 1961 року, – почав свою розповідь Василь. – Моє сімейне життя тоді перевернулося: дружина зізналася, що зрадила мене. Навіть зараз пам»ятаю свій тодішній стан – серце виривалося з грудей, повітря не вистачало, ще хвилина і я б “вибухнув”... Але сталося диво – по радіо якраз оголосили, що в Космос полетів Гагарін. Це на хвилинку відвернуло мою увагу, і... я заспокоївся.
Тоді мене просто вразило – виявляється, щоб повернутися до тями, треба звернути увагу на щось інше. Відтак, я почав працювати над собою, читати книги з психології, йоги. Закінчив вечірню школу, потім інститут, аспірантуру. Коли захищав дисертацію, дружина дерла на шматки мої реферати і креслення. Тепер ситуація змінилася кардинально – дружина ревнувала мене до кожної спідниці...
— І тільки нещодавно я зрозумів, – продовжував Василь, – що всім, чого я досяг, я маю завдячувати... дружині. Саме вона створювала для мене дуже складні ситуації, долаючи які, я навчився вирішувати багато що у житті: виганяла з дому – я починав вимагати нове житло, отримував квартиру, “зуділа” над вухом вдома – я придбав дачу, посадив сад, вивчив методику дихання за Бутейком, очистив і омолодив свій організм років на 30. Дорікала за те, що не допомагаю вдома – тепер я відремонтую будь-який автомобіль, зроблю євроремонт у квартирі... Дружина в молодості була дуже красивою – і обличчя, і фігура. Тепер вся у зморшках, шия – у складках. А мене жінки досі люблять! Я навчаю їх, що треба знати і вміти, щоб бути щасливими. Жінки й не здогадуються, що своїми зрадами вони виховують справжніх чоловіків...
Отже, з цього монологу напрошується висновок – невірних дружин і їхніх коханців треба... поважати. Тобто, пробачати їм гріхи. А самим не сидіти на дивані з газетою, а самовдосконалюватися! Навчатися! Зростати! А що стосується взаємин, то років так через 30 життя саме все розставить на місця. Комусь – пошана і здоров»я, а комусь – спогади про бурхливу молодість...
Зіновій ЛАПТЄВ