Рівне:

Створення та просування сайтів

Останні слова — найважливіші

Особливий погляд 07-гру, 2006, 15:159 Lobanovskiy 1 021
Продовження. Початок у №№ 42-48.

Гус Ян
(1369-1415)
Чеський реформатор і борець за національну культуру. Натхненник антифеодального національно-визвольного руху в Чехії, професор Паризького університету. Спалений панською інквізицією як єретик.
„О, свята простота!” — ці слова приписують Яну Гусу, який нібито їх промовив, коли вже стояв на вогнищі. Якась бабуся (за іншою версією — дідусь) у пориві релігійного фанатизму притягнула поліно, аби вкинути його у вогонь.
(Збірник „Крилаті латинські вислови”, К., в-во АН УРРС, 1962р., ст. 116).
Дантон Жорж-Жак
(1759-1794)
Відомий громадсько-політичний діяч Франції, депутат французького Конвенту. Юрист. Голова клубу якобінців. Звинувачений у державній зраді, за вироком Ревтрибуналу страчений.
Біля підніжжя ешафоту відчув слабість, але сказав собі вголос: „Будь мужнім, Дантоне!”, а свої останні слова звернув до ката Самсона: „Ти покажи мою голову народу. Вона варта того!”
(Анатолій Левандовський. „Дантон”, М., „Молода гвардія”, 1964р., ст. 376).
Дарвін Чарльз-Роберт
(1809-1882)
Великий англійський природодослідник, основоположник наукової теорії про об’єктивні закономірності історичного розвитку світу, причини появи різноманітних організмів (праця „Походження видів”).
Дарвіну приписують такі передсмертні слова:
— Не я останній, хто боїться смерті.
(Алла Коваль. „Крилате слово”, К., в-во „Радянська школа”, 1983р., ст. 192).
Довбуш Олекса Васильович
(1700-1745)
Керівник селянського руху в 30-40-их роках XVIII століття на західноукраїнських землях. Мав загін опришків з 50 осіб, нападав на орендарів, лихварів, поміщиків. Герой фольклористичних творів.
Наприкінці пораненого Довбуша запитали, хто був ще з ним.
— Один Василь Баюрак, а другий — Павло Орфенюк.
Це були останні слова Довбуша. Сконав він при яблунівському губернаторові.
(Спогади вбивці опришка Стефана Дзвінчука, за книгою Володимира Грабовського „Олекса Довбуш”, Львів, в-во „Світ”, 1994р., ст. 118).
Дом’є Оноре Віктор’ян
(1808-1879)
Видатний французький художник ХІХ століття, карикатурист. Гостро виступав проти правлячої верхівки буржуазії. Автор відомої „Карикатуріани”, полотен „Праля”, „Облога”, „Повстанець”. Представник реалістичного напряму.
Дом’є перенесли на широке дерев’яне ліжко, що стояло у кімнаті під вікном з оглядом на поле… Лиш третього дня художник опритомнів. Потис руки синам старого друга, попрощався з дружиною. Потім дуже спокійно і тихо мовив: „Оце все”.
Через мить настала смерть.
(Михайло Герман. „Дом’є”, М., „Молода гвардія”, 1962р., ст. 261).
Достоєвський Федір Михайлович
(1821-1881)
Ганна вранці побачила, що чоловік дивиться на неї. Підійшла до ліжка. Федір Михайлович покликав дітей, а дружину попросив:
— Прочитай мені притчу про блудного сина.
То були останні слова великого російського письменника, автора романів „Злочин і кара”, „Зневажені та скривджені”, „Ідіот”. Викривав пороки буржуазії, захищав „маленьку людину”.
(Леонід Гроссман. „Достоєвський”, М., „Молода гвардія”, 1965р., ст. 586).
Дунчилінська Ольга
(1883-1989)
Письменник, журналіст, видавець. Пов’язала наше покоління з епохою Франка, Стефаника, Ольги Кобилянської. Врятувала для української культури Олексу Новаківського. Її переслідували австро-угорська поліція, польська дифендива, сталінські кадебісти.
Останніми словами галицької інтелігентки (хоч і залишилась маловідомою в рідному краю) були пророчі:
— Треба любити людей!
(Журнал „Жовтень”, 1989р., №2, ст. 134).
Підготував Василь ЯНОШІ,
Дубно.
(Далі буде).
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору