Рівне:

Створення та просування сайтів

Із покоління „розстріляного відродження”

Газета СВ 04-жов, 2007, 16:409 prov 1 659
Валер’ян Поліщук — один із найвідоміших представників української поезії 20-х років, покоління “Розстріляного відродження”. Він народився 1 жовтня 1897 року у селі Більче Дубенського повіту Волинської губернії (нині Демидівського р-ну Рівненської обл.) у селянській родині. Освіту здобув у Луцькій та Катеринославській гімназіях. Деякий час навчався в Петроградському інституті цивільних інженерів та на історико-філологічному факультеті Кам’янець-Подільського університету.

Сьогодні, як слушно зауважує в своїй книзі «Із забуття — в безсмертя» академік М. Жулинський, без творчості Валер’яна Поліщука ми не уявляємо історії української літератури, тієї нової літератури, полум’яним творцем і поборником якої він був усе своє життя...

В. Поліщук — автор понад двадцяти творів великої епічної форми (поем «Ленін», «Дума про Бармашиху», «Великий Хам», «Асканія Нова», «В ярах», «Європа на вулкані», віршованих романів «Ярина Курнатовська», «Червоний потік»), десятків томиків лірики та збірок для дітей, кількох книжок нарисів («Повість металу й вугілля», «Рейд у Скандинавію», «Розкол Європи»), романів («Григорій Сковорода», «Завзятий вік») та багатьох літературно-критичних, теоретичних та публіцистичних виступів. У 20-ті роки XX ст. В. Поліщук заснував у Києві літературну групу «Гроно», був одним із організаторів «Федерації пролетарських письменників», членом спілки пролетарських письменників «Гарт», організатором літературної групи «Авангард» у Харкові. Бібліографія його опублікованих творів нараховує сотні назв, важко злічити кількість критичних статей, рецензій та інших відгуків на творчість поета, що з’явилися друком за його життя. Це була вельми помітна і непересічна постать в українській культурі.

У 1934 році В. Поліщук був арештований і засуджений до 10 років ув’язнення, а в 1937 році став жертвою Великого терору разом із тисячами інших представників української творчої та наукової інтелігенції, його життя обірвалося на 41-му році.

Матеріали про життя і творчість В. Поліщука передала в Рівненський обласний краєзнавчий музей його дочка Людмила Поліщук у 1980-1990-х рр.

У 1987 році на Рівненщині була встановлена обласна літературна премія ім. Валер’яна Поліщука.

Не менш відоме й ім’я Бориса Тена, який народився 9 грудня 1897 році в селі Дермань Дубенського повіту Волинської губернії (нині Здолбунівського р-ну Рівненської обл.) у родині священика та вчительки.

Навчався у Клеванському духовному училищі, Волинській духовній семінарії, Волинському інституті народної освіти в Житомирі, у Московському музично-педагогічному інституті.

У 1919-1923 рр. працював викладачем у школах Житомира.

У 1924 році Борис Тен переїхав до Києва, де брав активну участь у діяльності УАПЦ, був настоятелем у православних храмах Києва, членом Всеукраїнської православної церковної ради, співробітником журналу «Церква і життя». Водночас плідно працював як поет і перекладач у книговидавництвах Києва.

У 1929 році Борис Тен був заарештований ДПУ за ст. 54-11 і засуджений до 10-ти років ув’язнення. Покарання відбував на Далекому Сході, у Владивостоці.

Після звільнення у 1936-1941 рр. працював завлітом у Київському пересувному театрі, був керівником музичних колективів у Калінінській обл. в Росії. Під час Другої світової війни воював у Червоній армії, потрапив у полон, був в’язнем нацистських концтаборів.

У 1946 році повернувся в Житомир, працював у інституті іноземних мсів, педагогічному інституті, музичному училищі. Очолював обласне літературне об’єднання та об’єднання самодіяльних композиторів Житомирщини, керував музичними колективами || різних навчальних закладів міста.

З 1957 року Борис Тен — член Спілки письменників України. Його творчі здобутки становлять переклади творів Арістотеля, Платона, Есхіла, Софокла, Еврипіда, Арістофана, Ексніра, Шіллера, Шеньє, Словацького, Міцкевича, Пушкіна, Л. Толстого та ін. Переклади з античних творів Бориса Тена, за визначенням професора Білецького, є «найкращими з відомих». Основним творчим доробком, а в той час справою усього свого життя, Борис Тен вважав переклади на українську нову Гомерових поем «Іліади» та «Одіссеї».

Щиро прислужився він оперному та взагалі театральному мистецтву, переклавши численні лібрето опер. У творчому доробку Бориса Тена багато п’єс, перекладених для українських театрів.

Відомий Микола Васильович не тільки як перекладач, у 1970 році вийшла друком книга його оригінальних поезій «Зоряні сади».

Помер Борис Тен 12 березня 1983 році в Житомирі. У цьому місті є пам’ятник Борису Тену «і шкільний музей, де вміщені матеріали про його життя і творчість. На Рівненщині на честь Бориса Тена названо обласну літературно-мистецьку премію (1987 р.) та вулиці в Рівному і Здолбунові.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору