РІВНЯНИН ПАВЛО ТАРАСОВИЧ ХОДИВ УНИЗ ГОЛОВОЮ, але під час п’ятої наукової експедиції почувався в Антарктиді, як удома

Чи можна вести наукові дослідження в умовах вічної мерзлоти? Виявляється, українські науковці без проблем упродовж року можуть проводити на шостому континенті не тільки кліматичні, а й гляціологічні, мінералогічні, геомагнетичні досліди. Побувати в Антарктиді з дитинства мріяв і рівнянин Павло Тарасович. П’ять років тому його мрія збулась. Йому таки пощастило взяти участь у п’ятій Українській антарктичній експедиції.
Додому наш герой повернувся з незабутніми враженнями. Тож досі не пориває зв’язків з науковцями-зимівниками. А нещодавно взяв участь у Третій Міжнародній конференції «Наукові дослідження в Антарктиді». Стверджує, що це була перша серйозна наукова конференція, у якій взяли участь провідні вчені. Насамперед, як зауважив Павло Тарасович, екологи та біологи нині намагаються визначити екологічну позицію Антарктиди, щоб встановити тенденцію потепління у світі. З цією метою досліджують цілі шари снігу і льоду на вміст бактерій і мікроорганізмів. Крім того, учасники міжнародної конференції активно обговорювали проблему тоталітарного впливу на Антарктичний континент окремих держав-дослідників. Адже, згідно з Мадридським протоколом, цей континент не належить жодній державі світу. Антарктида оголошена екологічною зоною, а її зовнішнє середовище охороняється всіма. На шостому континенті розміщено станції багатьох країн, однак жодна з них не може назвати частину цієї мерзлої землі своєю територією. Вона належить одночасно всім і нікому. Тому науковці з багатьох країн не лише вивчають її, а й обмінюються результатами своїх досліджень.
Тут не дозволяється видобувати корисні копалини, нафту, благородні метали, адже з часом це може негативно вплинути на екологію всієї планети. Адже кліматичний режим Антарктиди впливає на клімат Землі в цілому, тому його порушення може спричинити глобальні зміни. Крім того, льодовики Антарктиди містять 80 відсотків запасів прісної води на планеті. А ще, як не дивно, навіть кинути недопалок тут небезпечно, тому що темний предмет на снігу під впливом сонячного світла пропалить сніг на багато метрів униз. Природа тут реагує на все занадто чутливо. Виявляється, що є навіть такий вид водоростей, на які не можна наступати, адже після цього їм потрібно аж п’ять років для відновлення.
— А нещодавно вчені відкрили на шостому континенті новий вид мікроорганізмів, які здатні ділитися, до того ж вони містять мідь і наділені лікувальними властивостями, — розповідає Павло Тарасович. – Науковці також довели, що такі мікроорганізми існують тільки в Антарктиді.
Втім, незважаючи на те, що полярна ніч вабить своїми таємницями багатьох, не кожен здатний жити в умовах антарктичної зимівлі. Для цього необхідне, у першу чергу, міцне здоров’я і сильний імунітет. Павлу Тарасовичу, за його словами, не потрібно було акліматизовуватися в нових умовах.
— У мене було відчуття, ніби не вперше туди потрапив, — ділиться враженнями від перебування на крижаному континенті пан Павло. – Ніколи не займався альпінізмом, а підчас експедиції піднімався на дві гори. Одна з них висотою 800 метрів, інша – 600. Скориставшись альпіністським спорядженням, піднявся вище хмар, – і зрозумів, що таке Антарктида, як це помпезно і гарно. А ще мав нагоду переконатися, що друзі пізнаються не тільки в горах, а і в Антарктиді. Адже там кожен крок – це великий ризик. Відійдеш від станції на 50 м і… можна не повернутися. Тому виходити за межі станції дозволяється тільки удвох, маючи з собою радіостанцію із запасними акумуляторами, комплект одягу, білизну, продукти.
Павло Тарасович бував навіть на сусідніх островах, на старій англійській базі, де тепер розташований музей. Він також виконував роль зв’язкового між двома суднами. Коли австралійська яхта викликала допомогу, лише він почув радіосигнал і зв’язався з американським судном. Йому також довелося згадати фах ветеринара, коли рятував пінгвіна, якого поранив морський хижак. Крім того, на станції він виконував обов’язки радиста і поштмейстера. Спілкуватися з рідними, перебуваючи там, можна було тільки за допомогою супутникового та радіозв’язку.
…Антарктиду називають країною навпаки. Замість Великої Ведмедиці на небі сяє Південний Хрест. Людина там ходить «униз головою». А якщо стати обличчям до південного полюсу, захід буде праворуч, а сонце та зірки рухаються проти годинникової стрілки…
Наталія ЛЕВЧУН,
Рівне.