ЛЕНІНІАДА СЕЛИЩНОГО ЗАМІСУ

Останнім часом до Млинова прикута увага засобів масової інформації Рівненщини й України в цілому, а викликана вона місцевою «ленініадою» і «шевченкіадою». Сесія селищної ради минулого скликання вирішила збудувати на центральному майдані райцентру пам’ятник Тарасу Шевченку. До цього починання вирішили долучити кошти, які можна було б виручити від продажу пам’ятника Леніну, демонтованого у селищі півтора десятка літ тому.
Річ у тім, що пам’ятник вождю міжнародного пролетаріату був виготовлений із бронзи. Втім, подейкують не тільки про його металічну цінність, а й скульптурну своєрідність. П’ятнадцять літ і зим бронзовий Ілліч пролежав біля стін адмінбудинку ЖКП і упродовж цього часу до нього мало хто виявляв інтерес. А тепер – прикута увага газетярів і телевізійників. Нещодавно побувала у райцентрі знімальна група телеканалу К-1 і, так би мовити, обсмоктувала «ленінську тематику». Цікавилися, чи бува не виникало якихось казусів під час демонтажу монумента, які настрої панували у громаді під час цього історичного моменту. Гостей селища поінформували, що нічого надзвичайного за півтора десятка літ у Млинові не сталося: Іква не пересохла, громада не бунтувала, збройні конфлікти не виникали. Усе відбулося мирно, без ексцесів і ніхто квітневих тезисів не проголошував. Урешті, не всім ця акція припала до душі, адже у серцях багатьох ще не висохли ленінські джерела, тим паче, чимало млинівчан залишалися вірні його ідеям. Не варто забувати і те, що на той час діяв грізний і всюдисущий КДБ...
Але це вже історія. Нещодавно пам’ятник Леніну перемістили в інше місце — до того ж таки ЖКП, а причиною цього стало зважування вождя: він «потягнув» на 2 тонни 600 грамів. Звісно, цей захід викликаний не забавами, а необхідністю уточнити вагу для подальших торгів. Річ у тім, що громада збирається продати скульптурне творіння з аукціону, а виручені кошти залучити для будівництва пам’ятника Тарасу Шевченку. Мабуть, нині треба подякувати творцям бронзового витвору, котрі щедро наділили його цінним металом, а також місцевим комунальникам, котрі у роки господарського розбрату «не сплавили» його заради лівого виторгу.
Власне і тепер організатори майбутнього аукціону схильні вважати, що бронзова пам’ятка часів розвинутого соціалізму і перебудови мала б знаходитися в пантеоні таких скульптур, адже це наша історія. Може змінюватися ставлення до неї, однак минувшина закарбована на скрижалях часу лише у своєму первозданному вигляді, її не переписати ні запопадливим кон’юнктурникам, ні істеричним політиканам, ні недалеким «временщикам», ні корисливим торгашам історією. Отож, не варто сичати на тих, хто намагається докопатися до праведних сторінок літопису краю та країни, які у свій час «коректували» цензори з відповідним ідеологічним вишколом...
Віталій ТАРАСЮК,
Млинів.