Громадянські шлюби. За і проти

Нині у суспільстві деякі цінності переорієнтовуються або ж узагалі втрачають свою суть. Якщо ще 30-40 років тому статеві стосунки до шлюбу вважалися аморальними, то сьогодні переважна більшість молодих людей переступила це так зване табу. Поширеним явищем стали громадянські шлюби. Для чого реєструвати шлюб чи вінчатися, коли можна жити «на віру». Врешті-решт, не штамп у паспорті тримає людей разом. А спільне проживання допоможе з’ясувати, чи підходять люди одне одному і чи справді потрібно одружуватися.
Проте церква вважає громадянські шлюби гріхом, а віруючих людей щороку збільшується. Багато хто осуджує тих, хто не давав клятви перед Богом та не зареєстрував відповідно до закону свій шлюб. Погодьтеся, любимо ми перемивати кісточки іншим. А тут ще й батьки не завжди у захваті від рішення своїх чад жити разом, не узаконюючи стосунків. Тож чи потрібні громадянські шлюби взагалі? Яка їх роль у суспільстві? Як ставляться до такого явища жителі нашого міста? Щоб з’ясувати відповіді на ці запитання, звернемося до соціології.
Ми опитали 100 жителів міста Рівного різного віку. Оскільки, за статистичними даними, на 1000 жінок в Україні припадає 850 чоловіків, відповідно, прекрасна половина людства мала більше можливостей потрапити до числа опитаних. Представляли вікові категорії особи 16 – 19 років (для яких поняття шлюб ще незнайоме, але вже близьке), 20 – 30 (школярі сімейного життя), 31 – 45 («а ми все практикуємо»), 46 – 55 (поважні наставники); 56 і далі (спостерігачі і порадники).
Цікавим є те, що знайомих із громадянським шлюбом, тобто людей, які проживають або проживали у ньому, виявилася майже третина опитаних (30,9 відсотка). Погодьтеся, це чимало. До того ж, у 70 відсотків людей є знайомі сімейні пари, які проживають без відповідних штампів та Божого благословіння.
Ставляться до таких шлюбів по-різному. Більшість все-таки вважає, що це гріх і розпуста. Проте люди молодого віку переконані в протилежному і вважають громадянські шлюби якщо не ідеальними, то такими, які ведуть до офіційних.
Половина опитаних вважає, що без узаконення стосунків можна прожити і все життя. 29 відсотків не дозволили б собі такого і дня. Інші ж (кожен п’ятий) розглядають громадянський шлюб як випробувальний термін для того, щоб після РАГСу життя обох партнерів не перетворилося на справжній жах.
Почуття та стосунки – непроста річ. Найчастіше любов є ідеальною, доки люди не почнуть жити під одним дахом. А вислів: з милим рай і в курені, – іноді потерпає повне фіаско, не виправдовуючи себе. Громадянський шлюб дозволяє людям зблизитися, перевірити стосунки на стійкість, відданість, добровільність виконання своїх обов’язків. Тож не дивно, що найпозитивнішим у такому шлюбі половина опитаних вважає те, що він дозволяє людям зрозуміти, чи вони підходять одне одному. Значна частина (30 відсотків) найбільшим плюсом вважає відсутність судової тяганини у випадку розлучення.
Щодо негативів такого явища, то третина опитаних переконана, що найбільшим недоліком громадянського шлюбу є гріх. Саме він найчастіше стримує людей вступати у такі союзи. Кожен четвертий не поважає громадянські шлюби тому, що вважає їх нетривалими. Звісно ж, такі шлюби привертають надмірну увагу людей, хоча осуду бояться лише 7 відсотків опитаних.
І насамкінець про поради. Тим, хто сумнівається, чи жити у громадянському шлюбі, 48 відсотків радили б усе ж спробувати. Насамперед для того, щоб відкинути всі сумніви, або навпаки – знайти фактори, які заперечують одруженню з тією людиною взагалі. Інші ж, 52 відсотки, вважають, що все має бути офіційно, визнано законом і церквою. Як бачимо, думки розділилися, тож висновки робіть самі. Хоча варто зважити і на ще один нюанс: 65 відсотків батьків не дозволили б своїм чадам жити у громадянському шлюбі.
P. S. Навіть у ідеальних людей бувають помилки і конфлікти, після яких вони розходяться у громадянському шлюбі або розлучаються після довгих років спільного життя в офіційному. Буває, що абсолютно несумісні на перший погляд пари стають ідеально сумісними у повсякденному житті. Отже, тривалість і гармонійність шлюбу як громадянського, так і цивільного залежить від уміння поступатися одне одному і відчувати найменші коливання душі, а головне – чесність, відданість та відкритість.
Світлана КУРАН,
Рівне.