СВЯТО ГУМОРУ ЗАВІТАЛО В НОБЕЛЬ

Світ вцілів тому, що сміявся, сказав мудрець. Ми, українці маємо пам’ятати цю істину й сьогодні. І таки пам”ятаємо. Бо ж як інакше розуміти той факт, що в селі Нобель Зарічненського району Рівненщини уже третій рік поспіль відбувається Всеукраїнський фестиваль гумору “Лауреат Нобельської премії”!
Щосерпня в Нобель з’їжджаються та сходяться любителі дотепного українського слова з усіх куточків нашої країни. Підковою цей древній і мальовничий населений пункт обрамлює однойменне озеро, глибина якого, кажуть старожили, сягає 30-метрової глибини. Щорічно учасниками свята гумору стають все нові й нові майстри веселого цеху: письменники, артисти, співаки, літературознавці…
Минулих вихідних у Нобель на запрошення оргкомітету, очолюваного головою Зарічненської районної ради Віталієм Саричем, завітали лауреат премій імені Остапа Вишні та Івана Багряного Олег Чорногуз та редактор “Червоного Перця” Юрій Задоя з Києва, їхній побратим по перу зі Львова, заступник редактора журналу “Дзвін” Роман Дідула, його землячка поетеса Оксана Лозова, майстер сценічного читання Марія Ігнатюк з Івано-Франківська, заслужений артист України Олексій Заворотній із Рівного, десант його земляків-письменників на чолі з головою обласної організації НСПУ Лідією Рибенко, голова обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Т.Шевченка Микола Федоришин та інші шановані люди.
Прикметним цьогорічний фестиваль гумору був тим, що на ньому вперше прозвучав гімн свята, написаний поетом-гумористом Ростиславом Солоневським та композитором Андрієм Пастушенком, в якому є такі слова:
“Не зважайте на Чорнобиль, приїжджайте всі у Нобель”. Слухачів і глядачів вони розчулили до сліз. Адже Зарічненський район Рівненщини, як й інші північні райони області, належать до постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. Щоправда, через непогоду нинішній фестиваль організатори змушені були перенести з берега озера в стіни місцевого будинку культури.
Як ведеться на щедрому Поліссі, з дороги гості трішки перепочили за смачно приготовленою тутешніми кухарями рибною юшкою та іншими домашніми стравами, за теплою бесідою про веселе й сумне, прожите, нажите й пережите. А такого назбиралося чималий життєвий клунок, у якому й спогади про виступи на фестивальній сцені в минулі роки народних артистів України, Нобельських лауреатів Неоніли Крюкової та Анатолія Паламаренка, поета Петра Осадчука, письменників-гумористів Михайла Прудника, Василя Шукайла, Петра Красюка… У цьому ж клунку й стара проблема з дорогою до Нобеля. Сміхотворець із Кричильська Сарненського району Рівненщини Леонід Куліш-Зіньків навіть висунув пропозицію керівникам Зарічненщини залучити фестивальців до прокладання асфальтованого шляху в село. Мовляв, самі вміємо не лише дотепні речі творити. На що голова райдержадміністрації відреагував цілком позитивно, бо й сам донедавна займався благоустроєм доріг у Зарічненщині.
До речі, гурт письменників для купання обрав нічну пору, коли після дощових днів небо очистилося від хмар, як людський організм від болячок, і на ньому задавакувато став походжати круглощокий місяченько, прокладаючи на синьому плесі рожеву доріжку.
Звучали гумор і сатира, линули веселі пісні та мелодії, дарувалися книги, сувеніри, поцілунки… Роль ведучих виконували голова Рівненської обласної організації НСПУ Лідія Рибенко та письменник Віктор Мазаний. Вони ж оголошували рішення журі фестивалю про переможців у номінаціях “Кращий письменник-гуморист” та “Кращий читець гумору”. Ними стали сміхотворці зі Львова та Рівненщини Роман Дідула й Леонід Куліш-Зіньків, артисти Олексій Заворотній і Марія Ігнатюк. Їм вручили дипломи лауреатів та цінні подарунки. Не залишили з голими руками й інших учасників свята дотепного українського слова.
Завершився ІІІ Всеукраїнський фестиваль гумору “Лауреат Нобельської премії” співом його гімну. На відміну від початку фестивалю тепер його виконували всією залою, адже за час проведення дійства і старі, і малі встигли вивчити слова головної пісні престижного мистецького заходу. І нехай фестивалю бракує ще справжньої масовості, відповідної режисури та ще дечого, про що мають сказати критики, він удався вкотре. Вдався щирістю й щедрістю, любов’ю до рідного дотепного слова, яке має стояти на сторожі нашої волі, правди та честі. А така його служба необхідна сьогодні, зважаючи на політичні й економічні процеси в Україні. Вціліємо чи ні? Хотілося б уціліти. Принаймні, сміятися не розучилися.
Юрій БЕРЕЗА,
Рівне-Нобель-Рівне.