Рівне:

Створення та просування сайтів

Бебі-бум нам поки що не загрожує

Особливий погляд 31-сер, 2006, 13:049 prov 1 048
Після того, як нова влада виконала свої передвиборчі обіцянки і підвищила у минулому році допомогу при народженні дитини до фантастичних восьми з половиною тисяч гривень, українські політики, зокрема Микола Томенко, прогнозували справжній бебі-бум. Проте минув рік, а більшість українських родин так і не зважуються на поповнення, найчастіше обмежуючись однією дитиною.

Взагалі, за кількістю населення Україна посідає п’яте місце в Європі (після Німеччини, Італії, Великобританії, Франції) та 21 місце у світі.
Якщо заглянути в історію, то в Україні стабільна тенденція зниження народжуваності спостерігається з 1952 року. За 50 минулих років лише 8 разів спостерігалося зростання народжуваності: у 1954, 1956-1958, 1966, 1970, 1983 і 1986 роках, а протягом останнього десятиліття процес зниження народжуваності прискорився.
А якщо спрямувати погляд уперед, то, відповідно до демографічної статистики, за п’ять останніх років українців зменшилося майже на 5 мільйонів. За найсумнішими прогнозами науковців, у 2026 році українців буде 36 мільйонів. За іншим прогнозом, до 2050 року нас може залишитись 35 мільйонів. Про те, як іде цей процес, свідчать наступні дані: за 5 місяців поточного року населення України скоротилось на 150, 9 тис.чол.
Інститут демографії проблему досліджує безперервно. Зараз науковці довели, що кризу швидко не здолати. Потенціал демографічного зростання вичерпаний. А процес вимирання інерційний, тому триватиме ще не менше 20 років.
Алгоритм негаразду простий: помирає людей більше, ніж народжується. Невиправдано висока смертність від нещасних випадків та захворювань, які світова медицина вже давно й успішно лікує.
Молоді люди не хочуть народжувати дітей. Основна причина, яку визначають самі — невпевненість у дні завтрашньому. Низький рівень життя: погане харчування, неможливість повноцінно лікуватися і відпочивати, високе психологічне навантаження, слабкий соціальний захист, значне подорожчання усіх без винятку товарів дитячого асортименту, відсутність чіткої перспективи виховання та освіти дітей. Саме ці болючі фактори, переконують фахівці, викорінюють бажання у молодих українців народжувати.
Певним каталізатором народжуваності стало збільшення допомоги при народженні дитини. Утім, демографи пояснюють, що така реакція нетривала і невдовзі самі тільки гроші не вирішать ситуацію. Окрім разової допомоги, потрібне широкомасштабне покращення рівня життя людей.
Тенденція до зниження народжуваності в Україні триватиме й надалі, вважають фахівці. Проте, як повідомив генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) Володимир Паніотто, з таким песимістичним прогнозом можна не погодитися, оскільки рівень добробуту населення останнім часом дещо зріс, а це означає, що рівень смертності зменшуватиметься.
За станом на 1 липня ц.р. в Україні проживало 46 млн. 778 тис. населення (на початку року — 46 млн. 929 тис.). Зменшення кількості відбулося внаслідок природного скорочення, але порівняно з відповідним періодом 2005 року померло на 27 тисяч менше. Згідно з даними того ж Держкомстату, народжуваність все ж збільшилась. За перші п’ять місяців народилось 180,7 тисячі маленьких громадян.
Приємно тішить те, що серед регіонів найвищий приріст народжуваності зафіксований у нашій рідній області (12,5 на 1000 населення), аутсайдерами залишаються Сумська та Чернігівська області (по 7,8 на 1 тис. населення). Зафіксовано більшу кількість народження двійнят та трійнят.
Чи відбувся бебі-бум у нашому районі? Якщо проаналізувати дані, надані управлінням статистики у Радивилівському районі, то ні. Наприклад, якщо керуватися цифрами за перше півріччя 2004-2006 років, то ситуація майже не змінилась: 193 немовлят з’явилось у районі у першому півріччі 2004 (з них 56 у місті), 217 у 2005 (68 радивилівських) і 223 у 2006 (68 у місті). А якщо взяти статистику народжуваності за рік, то у 2003 у районі народилось 467, у 2004 дещо менше — 398, а у 2005 більше — 448 (дані на 1 січня відповідно 2004, 2005 та 2006 рр). Як бачимо, коливання незначні. Нині на обліку перебуває 238 майбутніх мам, з них 82 радивилівські.
А коли спілкуєшся з мамами і татусями міста та району (анонімність в обмін на відвертість), розумієш, що матеріальна допомога далеко не визначальний фактор у плані збільшення родини. Отож, слово батькам, майбутнім і теперішнім:
“Дитина — це головне в житті жінки. Так, чоловік, батьки — це важливо, але коли з’являється дитина, вона стає найголовнішою. В житті буває багато проблем, але заглянеш у колиску, побачиш посмішку доньки — і всі вони зникають...”
“Другу дитину поки що не плануємо. Лікарі застерігають через мою хворобу. Допомога ж нині справді суттєва, але в нинішній політичній ситуації невідомо, як довго ще її виплачуватимуть. Але взагалі думаю, що це нормально і закономірно — вийти заміж і народити”.
“Так сталось, що дитину виховую сама. Але не шкодую, що залишила її. Доводиться важко працювати, але сподіваюсь, виросте — подякує. Що ж до клопотів, то вони мені на радість... “
“Дуже хочемо з чоловіком другу дитину, але не вдається завагітніти. Думаю, що одна дитина — це дуже мало”.
“За своє життя народила трьох синів, усіх, так би мовити, незапланованих. Тепер маю надійних помічників.”
“На жаль, перший шлюб був невдалим, від нього підростає син. Другий мій чоловік зовсім інший, чекаємо дитину разом, навіть хоче зі мною бути при пологах. Можливо, буде навіть двійня... “
“У нашому селі мам не побільшало, бо допомога допомогою, але ж треба потім ще ту дитину на ноги поставити. Ми от з чоловіком зважились на другу дитину. Все не було як: навчання, потім робота. А тепер між дітьми буде різниця у десять років”.
“У нас одна донька. Вважаю, що краще одній дитині дати все, ніж десятьом — нічого”.
“ Другу дитину я народила, вже коли видавали допомогу, хоч спеціально ми її не планували. Та й вік у мене вже не той, щоб думати ще про майбутнє поповнення. Допомога, звісно, хороша. Але й дорогі памперси, дитяче харчування. Якби, припустимо, жила одна, то мені б тих грошей на усе не вистачило”.
“Наша майбутня дитина дуже бажана, хоч і незапланована. Оскільки є ймовірність зриву, то доводиться берегти себе, пішла з роботи. Чекаємо малюка з нетерпінням”.
“Вважаю, що діти не є засобом для отримання матеріальної допомоги. До народження дитини треба бути готовим передусім фізично та морально, усвідомлювати, що ти можеш дати їй у плані виховання, аби вона виросла особистістю. Саме тоді й плануватиму другу дитину. Поки що підростає донька, всі сили віддаю їй”.
І це добре, що мої співрозмовники дитину не розглядають як джерело отримання грошей. Адже, згідно з іншою статистикою, в області 1500 неблагополучних сімей, де дитячі гроші використовують далеко не за призначенням...
Наталя АНДРІЮК,
Радивилів.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору