Люди носили рибу мішками, та від цього радості мало

Колись сюди торували дорогу не лише дубенчани, але й мешканці сусідніх районів. Мальовничий куточок природи довкруги 27-гектарного плеса радував відпочиваючих унікальними краєвидами, що нагадували піщані дюни Прибалтики чи Туреччини. Водночас, водяне джерело було своєрідним акумулятором мулу, який несли річки Тартачка та Іловиця в Ікву. Це завдяки йому упродовж багатьох років намилися унікальні дюни. А ще урочище Тартак було чудовим прихистком багатої фауни Полісся: тут нерестилась риба, гніздились птахи, вільно почувалась звірина.
Потужна повінь восени 2001-го зруйнувала заповідне місце. Кілька років витратили на його відновлення. І от знову через людську байдужість лихо повторилось: на місці озера зоставсь лише мул, риба без води та уламки новозбудованої дамби. За водою, попливло більше півмільйона затрачених гривень.
П’ять років тому бурхливі потоки, «прихопивши» вміст чотирьох ставків Дубенщини та семи з сусідньої Тернопільщини, за якусь мить прорвали дамбу, знесли бетонні плити. Водоймище перестало існувати, на місці, де воно було, забуяло різнотрав’я, закущився підлісок.
Здавалось, що у наш нелегкий час не вдасться відновити чудове місце відпочинку. Але із втратою не змирилась місцева влада, своє слово на захист перлини сказала і преса. На клопіт дубенчан відгукнулися у високих кабінетах області й столиці. Начальник главку Міністерства водного господарства Василь Земба, голова державного галузевого комітету Василь Старук, начальник обласної меліоративної організації Віктор Терещенко, побувавши на місці екологічної катастрофи, винесли приємний вердикт: «Відновити водну перлину регіону можливо!»
Було виготовлено проектну документацію. Державний комітет водного господарства України виділив 350 тисяч гривень. Меліоратори прибрали бетонні плити, змиті повінню, впорядкували під’їздні шляхи. До робіт підключивсь субпідрядник — Бортницька ПМК-174, що мала освоїти 450 тисяч гривень. Насамперед слід було звести підпорну споруду, потім сформувати донний водовідвід, впорядкувати дно майбутньої водойми. Далі дійшла черга до встановлення шандорів, що мали затримувати масу води. А ставок — накопичувач мав приймати її з річок.
Упродовж 30 літ формувалась акумулююча водойма, що перепиняла шлях твердим часткам грунту. Між тим катастрофа призвела до обміління Ікви, бо нікому фільтрувати води, що спливають із Майданських гір і Тернопільщини.
Була ще одна ділова задумка. Військовики пропонували затопити колишній полігон за Перерослею. Було б убито двох зайців відразу: під водою зникнуть тисячі мін і снарядів, авіабомб, що несуть смертельну небезпеку збирачам металобрухту, і з’явиться на карті району ще одне місце відпочинку з чудовими краєвидами та пляжем.
Ми детально розповіли про відновлення чистої води Тартаку — великого природного дару, який дубенчани ледь не втратили назавжди, аби підкреслити, що біда повторилась. Після нещодавніх рясних дощів не витримала напору води гребля. Проект об’єкту передбачав, що буде стримуватись будь-який напір стихії, а тут залишились від нього ріжки та ніжки при не дуже великій кількості дощових вод, що зійшли з тернопільських гір.
Тепер наслідки і причини аварії вивчають представники постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій і управління водного господарства. Робиться незалежна експертиза, що з’ясує, чому знову сталась прикра пригода. Поки що відмовчуються представники будівельної організації.
Кажуть, що дамбу зруйнувало о третій годині ночі. Черговий мав відкрити шандори. Чоловік засвідчив, що вода не досягла ще й критичної позначки, але чомусь вирішив відкрити шлюзи. Та виконати задумане не встиг — вода ринула на дамбу, все змела на своєму шляху. Люди мішками носили рибу, що задихалась без води. Однак такий «ужиток» мало радує. Куди важливіше, що за водою «попливли» понад 500 тисяч гривень. А ще треба задуматись, чи взагалі знайдуть винних. Адже восени 2001-го так і не знайшли тих, які зруйнували чи були причетні до зруйнування заповідного місця. І чи вистачить сил, терпіння й можливостей райдержадміністрації, аби знайти такі кошти для відновлення природної перлини Дубенщини.
Василь ЯНОШІ,
Дубно.