Рівненській служби зайнятості 19 років

19 березня 1991 року рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної ради народних депутатів було створено державну службу зайнятості в Рівненській області. Того року у центрах зайнятості краю було зареєстровано 3834 особи, які потребували допомоги у працевлаштуванні.

З настанням чинності у 2001 році Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” центри зайнятості виконують функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Служба зайнятості області складається з обласного, 14 районних, 2 міських, 2 міськрайонних центрів зайнятості, Рівненського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості.

Протягом часу своєї діяльності центри зайнятості Рівненщини надали соціальні послуги понад 830 тисячам незайнятих громадян. Більше 338 тисяч з них працевлаштовано, понад 102 тисячі проходили професійну підготовку, перепідготовку чи підвищення кваліфікації, майже 214 тисяч залучено до громадських робіт.

У складних умовах світової фінансово-економічної кризи центри зайнятості Рівненщини виконують увесь обсяг обов’язків з соціального захисту населення від безробіття, визначений чинним законодавством України. З початку 2010 року працевлаштовано 3,1 тис. осіб, з них 230 безробітних громадян отримали місце праці завдяки дотаціям, які було надано роботодавцям з коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації за направленням центрів зайнятості проходили 2,2 тис. безробітних. До участі в оплачуваних громадських роботах було залучено 1,2 тис. незайнятих громадян. З метою забезпечення офіційного оформлення трудових відносин у січні-лютому в центрах зайнятості було зареєстровано 1,3 тис. договорів між працівниками та фізичними особами-підприємцями.

Пріоритетами діяльності державної служби зайнятості у 2010 році є повернення незайнятих громадян до продуктивної праці, скорочення термінів перебування безробітних на обліку, прискорення їх працевлаштування шляхом підвищення конкурентоспроможності на ринку праці. Серед головних завдань – адресність послуг роботодавцям і населенню, розвиток цілісної системи профорієнтації, яка сприятиме гармонізації попиту і пропозиції робочої сили, зокрема, і відродженню престижу робітничих професій.