Аліменти для ембріона

Евеліна — висока, золотокоса красуня — за час навчання не одного студента звела з розуму своїм блакитним поглядом. І Павло став на той період останнім у тому довгому ланцюжку. Та справа повернулася так, що любовна інтрига юних випускників університету завершилася розкішним весіллям. На ньому студенти двох груп вдосталь на “шару” напилися і наїлися вишуканих страв. А через місяць Евеліна несподівано зникла за кордоном сусідньої держави, завдавши своїм вчинком Павлу сердечного і головного болю. Не довелося йому довго вилежуватися на директорських перинах.
Після повернення у РівнеПавло із відомих причин довго не одружувався: до дівчат не приглядався. Як кажуть у таких випадках: дмухав на холодну воду, бо на гарячому молоці обпікся. Та все ж якось рогатий спокусив і в кафе познайомився із Галиною, на перший погляд, спокійною дівчиною. Довго ходив навколо неї обережним котом, років два морочив дівці голову, доки таки одружилися, здавалося, надійно, навіки. Одне за одним з’явилося двоє дітей. Обзавелися й квартирою. Непомітно канули в Лету понад два десятиріччя сімейного життя. Всього було за цей період: і доброго, і не дуже. Та несподівано Галина ніби сказилася. Почала регулярно влаштовувати скандали, безсовісно грати на нервах Павла, чіплятися з претензіями через будь-яку дрібницю. А коли бурхливі емоції хлинули через край, найгуманнішій суд вирішив розлучити подружжя.
Павло продовжував жити на правах господаря у квартирі, бо вона була виділена йому. Але це аж ніяк не облагороджувало гнилуватого мікроклімату уже колишньої родини, скоріше навпаки. Психологічний тиск Галини на Павла щоденно посилювався і словесні гучні дуелі, рясно пересипані добірними матюками, частенько мало не переходили до рукопашного бою. Дільничному міліціонеру остогидло приходити і з’ясовувати божевільні стосунки.
А одного разу Галина відверто привела до оселі коханця. Павло від такого нахабства ледь на втратив дар мови, наступного дня демонстративно попрощався із уже дорослими дітьми, ніби він від’їжджає щонайменше на Місяць, і подався у мікрорайон Північний на щойно винайняту квартиру.
Психологічна травма завдала Павлу майже фізичного болю. Не допомагали ні читання книг, ні перегляд кінофільмів, ні заміські прогулянки, ні алкогольні напої, хоч у петлю добровільно лізь.
Тому вимушений був жити зі зціпленими зубами, стисненими кулаками і напруженими до краю нервами, а інколи світ застилали пекучі сльози. Чоловік ніяк не міг втямити, чому на схилі літ доля його кинула до такої нестерпної божевільні. Інакше своє становище не міг назвати. І взагалі ситуація аналізу здорового глузду не піддавалася.
Та все ж цілющий час поволі гоїв рани. Психологічний стан Павла набував рівноваги, стабілізовувався. Особливо позитивно на нього діяли нечасті зустрічі із дітьми. І друзі в скрутну хвилину не відвернулися — допомагали чим могли, добре усвідомлюючи, що діється з людиною.
Відтанувши душею, Павло почав з’являтися у колі приятелів і співробітників, уже не цурався разом із ними відзначати урочисті події. Після одного застілля Павло знічев’я забрів на автовокзал. Там йому чомусь впала з очі в’юнка молодичка десь п’ятдесятирічного віку, яка невідомо чим тут займалася. Як відомо, дія алкоголю додає дурної сміливості і наш герой відразу ж попхався знайомитися, немов п’ятнадцятирічний.
Молодичку звали Софією і вона охоче вступила в діалог із ледь захмелілим Павлом. А вже через якусь годину новоспечена пара із плящиною горілки і закускою у пакеті бадьоро чимчикувала на квартиру до запального залицяльника. Не будемо вдаватися в подробиці, але того вечора добряче піддаті господар оселі і гостя опинилися у широкому ліжку під спільною ковдрою.
Потім Павло із Софією зустрічалися ще не один раз і події відтворювалися за уже відпрацьованим сценарієм. Для них не стала перепоною понад двадцятирічна різниця у віці. У міру випивали за рахунок, звісно, Павла, теревенили про щось, охоче віддавалися любовним утіхам. Ні про які зобов’язання одне перед одним мови не було. Так тривало місяців три.
Але одного літнього спекотного дня Софія з’явилася на квартиру до Павла і заявила, що вона від нього завагітніла. І якщо він їй негайно не виплатить півтори тисячі доларів, “потерпіла від сексуального насилля” звернеться у правоохоронні органи. А потім він ще й платитиме до глибокої старості аліменти на дитину, яку вона обов’язково збирається народити. Павлу тридцятиградусна спека за вікном квартири враз видалася сімдесятиградусною. Він довго розмірковував, а потім віддав спритній коханці двісті “зелених”, які припас на чорний день. Інші пообіцяв виділяти частинами, аби лишень позбутись халепи. Але що вдієш: любив кататися — люби й саночки возити. Довелося платити відкупне, щось дуже схоже на аліменти.
Черев кілька днів Павло не втримався і щиро розповів про все найближчому другові. Той хвилин п’ять міркував і покрутив вказівним пальцем біля власної скроні:
— По-перше, займалися ви втіхою добровільно і за двосторонньою згодою. Сподіваюся, ти хоч не гвалтував її? По-друге, у п’ятдесятирічному віці жінці народити дитину проблематично. А на ембріон у нас поки що, навіть якщо він і є, аліментів не платять. По-третє, твою, дурню, вину ще потрібно довести юридично. По-четверте, більше грошей не давай. Вона, здається, звичайнісінька аферистка, шантажистка і вимагачка професійного пошиву, що також підпадає під статтю карного кодексу. І зовсім вона не вагітна, впевнений на всі двісті відсотків. А ловить на автовокзалі таких лохів, як ти, і з цього безбідно живе. Заодно має втіху і харчі безкоштовні.
Після цієї розмови і впевненого резюме друга Павло спочатку не відчиняв Софії двері. А потім відчинив і відшив її. Тепер сивочолий ловелас сподівається, що Софія на чергові відвідини не наважиться, хоча вночі спить дуже неспокійно, а вдень шарахається від різких звуків. Очевидно, доведеться звертатися до знахарки, щоб викачала переляк...
Ростислав ВАРЖЕЛЬ,
Рівне.