Жебрацька мафія Рівного

Псевдо-„афганці” і циганське ремесло

— Одного разу два воїни-афганці підійшли до учасника бойових дій в Афганістані який жебракував і запитали: де воював, чи знає когось з тієї чи іншої роти, — розповідає рівненська журналістка Жанна Клемпуш. – У відповідь нічого не почули, бо чоловік просто не воював в Афганістані. Після того вирішили змусити псевдо-афганців прибратися з вулиць обласного центру. Жебраків контролює своя жебрацька мафія. Її рядові „бійці” поділяються на привілейовані групи (касти) та нижчі. І перші, і другі залежні від господарів, які зовсім не бідують, а зовні є добропорядними громадянами. Жебраки-„афганці” користуються типовою легендою. Мовляв, внаслідок гангрени лікарі відрізали ноги і тепер змушений заробляти на прожиття жебракуванням. Такою версією послуговується і чоловік, який представляється Миколою і не один рік просить милостиню у Рівному. — Я нічого не хочу говорити про цю людину, бо ще при житті моєї доньки він не давав нам спокою, приводив у хату своїх циган, — згадує теща 53-річного Миколи, яку розшукала Жанна Клемпуш. Цього немолодого чоловіка без ніг на візочку бачили тисячі рівнян. Возить на „роботу” інваліда хлопчина-циган років 20. Місце жебрання — підземний перехід на Театральній площі або біля кафе „Аміго”. Микола зізнався, що цигани його утримують, харчують, доглядають. За це він справно віддає їм касу — денний „заробіток”. — Щомісячно один жебрак (у Рівному – авт.) здає в касу господарю тисячу гривень. Ті, хто не виконує план зі збору, жорстоко караються, — каже Жанна Клемпуш. Про прибутковість жебрацького бізнесу свідчать цифри прибутків. Одна рівненська жебрачка-„мадонна” за чотири години заробляє близько 250 гривень. Місцину обирають у людних місцях: біля підземних переходів у центральній частині Рівного та на автовокзалі. Гірше з жінками, які імітують вбитих горем мам. За легендою діти (переважно чужі, викрадені, взяті в оренду, куплені – авт.), яких тримають „мамки” на руках, потребують операції чи хворіють на якусь важку хворобу. В якості підтвердження діагнозу — довідка. Довідка однієї жебрачки ... „родом” з Хмельницька. Розслідування засвідчило фіктивність документа. Коли це виявилося, Жанна Клемпуш пішла з фактами до одного з начальників рівненської міліції (зараз не працює – авт.), а через якийсь час, за її словами, з рівненських вулиць жебраки на цілих два тижні зникли. Зате потім ця „мадонна” знову вийшла на роботу з іншою довідкою.

Злочин. Чи буде кара?

Здається, що тут поганого і кримінального: просять бідові жінки в перехожих гроші на медичну допомогу дітям. Проте малюків накачують психотропними речовинами, алкоголем чи наркотиками, щоб ті мирно спали і не плакали. Українське законодавство, як не дивно виглядає, ніяк не прописує відповідальність за примус до жебрання. Точніше, стаття є, але за це важко притягти до кримінальної відповідальності. У Рівному таких випадків, за словами начальника міліції громадської безпеки Рівненського МВ УМВС України Руслана Стельбіцького, немає. Зате за 9 місяців цього року 56 дітей правоохоронці забрали з вулиць міста до притулку для неповнолітніх. — Правоохоронці не мають достатніх підстав, щоб притягнути до відповідальності осіб, котрі примушують малюків жебрати. Доцільно було б доповнити наше законодавство в частині примусу дітей до жебрацтва, — заявляє юрист центру права РОГО „Комітет виборців України” В’ячеслав Свірець. У законодавстві не прописана відповідальність за примус до жебрацтва дітей та накачування їх наркотичними речовинами, але у Львові, Чернівцях, Черкасах злочинців карають. У цих містах знайшли прогалини в законі, щоб покарати тих, хто знущається над дітьми. В Рівному на жебрацьку братію у кращому разі дивляться крізь пальці. У найгіршому — хтось з міліцейського керівництва „кришує” прибутковий бізнес. Це, припускають ті, хто впритул займався темою жебрацької мафії.

Степан МОЛЧАН,

Рівне.