Яворовий лист

Яворовий лист
Мене торкнувсь зелений лист
Гінкого явора в долині.
Клубок туману, як колись,
Чомусь зворушує і нині.
Тихими хвилями в ріці
Дівча човном гойдало плесо.
Тремтяча синь на чебреці
І синь небес на срібних веслах.

Туманна кужіль – далина
Допломеніла до останку –
Бриніла сонячна струна
У сяйві багрянистім ранку.
І прагла простору душа,
Яскравих зір на небосхилі,
А на долонях світ лежав,
В пісок горнулись ніжно хвилі.

Коли до берега прибивсь
Пожовклий лист – ріка вже скресла.
Припнутий човен до верби,
А в нім дівча забуло весла...
І я, мов явір в падолист,
Не розділю любов з журбою.
В тумані обважнілий лист
Кружляє сонною рікою.
Віктор ХОЖАЙ, Рівне.
* * *
Мила берізко, яка ти красива!
Пишна, струнка і щемотно манлива.
Весною зелена, неначе русалка,
Віття розпустиш в затишному парку.
Тебе колихати і вітер не сміє,
Лише тихенько на віття повіє.
Завжди для всіх ти окрасою будеш,
Радісно зір, наче квітка, голубиш...

Осінь прийшла – і ти дуже змінилась!
Золотом ніжно, як сонцем, прикрилась.
Листя своє, як листи й телеграми,
Ти відсилаєш за вітром – до мами...
Осінь листки на всі боки жбурляє,
І... за адресою їх відправляє.

Любов ДЕБЕЛА,
Сарни.