Бренич під прицілом природи

Скільки всілякого бруду доводиться чути про Українське товариство мисливців і рибалок. Щось - відверта провокація, щось - омана, пов’язана з нестачею інформації. Але є й щира переконаність. То звідки у частини пересічних мисливців таке вкрай негативне ставлення до УТМР?
На жаль, уявлення про роботу Товариства та його перспективи на майбутнє формується у людей з того, що вони бачать на місцях. Якщо голова обласного Товариства цікавиться станом мисливських угідь тільки із затишного кабінету, то й у всій області доброго слова про весь УТМР не почуєш.
Багато років поспіль купка людей під керівництвом Ігоря Бренича “дерибанить” мисливські угіддя Рівненської обласної організації УТМР. Вибиваються звірі і тринькаються членські внески рядових мисливців.
Дійшло до того, що полювати за ліцензіями основній масі мисливців просто немає де.
З року в рік ці керівники, нібито розуміючи проблеми галузі, займалися переведенням районих організацій УТМР на самостійний баланс, закріплювали мисливські угіддя за первинними мисливськими колективами, посилювали контроль над заготівлею та викладкою кормів районних організацій, але це все - на папері...
А насправді маємо зовсім іншу ситуацію: обласне Товариство не переймається розведенням дичини та розселенням мисливської фауни в угіддях, хоча кошти на рахунках організації нібито є, розплідники дичини теж наявні. Можливо, того звіра так багато, що не варто вкладати гроші на подальше збільшення його кількості? Тоді чому наші мисливці все частіше на полюванні зустрічаються з бродячими собаками та лисицями, де подівся той бажаний заєць?! Чому рідкісною стала сіра куріпка та козуля?
Куди ж зникають тонни сіна, силосу, зерна, тисячі кормових віників, що їх заготовляють голова з підлеглими “на папері”, і списують на рівненських козуль та зайців.
Чому ж не були збудовані або куплені службові приміщення в Дубровиці, Володимирці, такою тісною, схожою на “рукавичку”, є кімнатка Сарненської районної організації УТМР?
При цьому, пан Бренич привласнив добротний будинок на березі Басового Кута, збудований за внески звичайних мисливців, дозволяв відпочивати на найкращих курортах України, використовував для власних потреб службові автомобілі.
Можливо, ту саму путівку в санаторій було б доцільніше надати голові первинного мисливського колективу в подяку за багаторічну сумлінну роботу.
І як так вийшло, що впродовж багатьох років кошти від продажу ліцензій в угіддях УТМР Березнівського району осідали на рахунках “сумнівного” КП “Мисливець”. Хіба та сама Березнівська районна організація УТМР була настільки багатою, і була забезпечена кормами та транспортом?!
Хотілося б почути відповідь на це та інші запитання від природоохоронних служб.
Постає запитання, чим же займався пан Бренич впродовж такого довгого відрізку часу свого правління, яку користь отримало від його діянь товариство? Нехай нарешті відзвітується, дивлячись в очі мисливцям, що роками сплачували членські внески і незворушно стояли на сторожі природи.
Можливо, час змінити керманича і дати можливість молодим організувати роботу належним чином?

Василь ЛІСОВИЙ,
Рівне.

P.S. Голова обласної організації УТМР Ігор Бренич у розмові з кореспондентом погодився із деякими фактами, а деякі, звісно, заперечував, наводив докази. Редакція газети ще повернеться до цієї теми, адже незабаром в УТМР – звіти та вибори.