По-різному ставляться до зусиль новокорчанина медичні світила. Обережною була оцінка фахівців Харківського медіституту (цей ВНЗ свого часу закінчив пан Микола), мовляв, добре, що ви досягли продовження життя хворих, але де гарантія, що рецидив не повториться? Кандидат медичних наук, столичний натуропат Володимир Семенюк визнав методику Климчука ефективною. Позитивно відгукнувся про роботу нашого земляка і Валерій Чешук, доктор медичних наук, доцент кафедри онкології Національного медичного університету імені О. Богомольця. І хоч рецидив у пролікованих не повторився, були „колеги”, що називали експериментатора шарлатаном. Тим часом, у село їхали та їдуть люди з усієї України, сюди надходять листи з Казахстану, Росії, Білорусії, Ісландії, Ізраїлю, Ірландії, США.
А починав із себе та сусіда
Двадцять чотири року тому пану Миколі, лікарю корецької райсанепідемстанції, винесли смертельний присуд – рак товстого кишечника. Діагноз підтвердили і київські фахівці. Попереду хворго чекали процедури в онкодиспансері, повільне згасання і смерть. А тут ще на пальцях ніг з’явився грибок. Дійшло до того, що по стінах пересувався, шестирічний синок Миколи допомагав ноги переставляти. Знав: якщо не дати бій напасті – буде кінець. Усі протигрибкові препарати випробував. Найбільший ефект дав Трихопол. Через три тижні грибок відступив. Десь у підсвідомості зародилося: „Трихопол підтвердив глибоке походження хвороби. Бо проти вірусів цей препарат не діє. То, може, варто шукати тут порятунку?”
Лікарі (їх вчили, що рак – це вірус, а не грибок) не вірили, що хвороба відступає. Та до рук пана Миколи потрапила брошура російського хіміка Тамари Свищової, котра теж відстоює грибкове походження раку. А далі були роздуми: чого боїться грибок? Насамперед, кислого середовища. Помаленьку народжувалася нова методика лікування, котру випробував… на собі. Потім її запропонував сусідові Степану, котрий мав рак легень 4 ступеня. І знов результат непоганий: чоловік прожив ще майже 5 років.
Підібрав оптимальну систему харчування. Переконався, що слід найбільше вживати квашеної капусти, огірків, помідор, яблук. Ці продукти спалюють зайвий жир в організмі, з них утворюються природні кислоти, що протистоять збудникам хвороби. Пам’ятав, що у рідному селі Кілікіїв (Хмельниччина) на зиму квасили бочки капусти, огірків, яблук. У цих родинах жили до 100 літ. Отже, напрошувався висновок, що варто і здоровим людям щодня „окислювати” організм за допомогою лимона, яблук, квасолі, огірків, помідор чи капусти.
Методикою сільського цілителя зацікавилися навіть академіки, та лише на приватному рівні. Тим часом у активного новатора предостатньо прикладів цілковитого одужання онкохворих. Хоча деякі методики Климчука суперечать офіційній медицині. Він, скажімо радить недужим тричі на день приймати сонячні ванни на 10 – 15 хвилин: розумні порції сонця знищують грибок. А ще рекомендує через 3-4 тижні після початку лікування „струшувати організм” за допомогою мотоцикла чи підводи. Це сприяє виведенню продуктів розпаду грибка. Новокорецький лікар має однодумців навіть серед супротивників. Учасниками представницького (з 25 країн світу) четвертого міжнародного конгресу з народної медицини Росії, що відбувався 24-27 серпня 2000 року, мусили серед альтернативних методів лікування онкохворих визнати відкриття російського хіміка Тамари Свищової про паразитичну природу раку. А це не що інше, як схема, апробована Климчуком.
Не слід забувати, що ця методика зачіпає інтереси світил онкологічної науки, медзакладів. До речі, офіційно дотепер невизнаними є напрацювання не лише сібирячки Тамари Свищової, але й канадця Тастона Нессанса, Тетяни Плетньової з Саратова, що доводять, якщо ракові клітини є паразитами, а не людськими клітинами, то значить і лікувати їх слід інакше. Рак – це стан, коли імунітет майже на нулю. Тож, треба насамперед застосовувати імуномодулятори спільно з Трихополом (антибіотиками). Але в жодному разі не можна лікувати хворобу радіовипромінюванням та хіміотерапією, цитостиками, що викликають гіганський ріст амедовидних трихомонад і нові метастази, тобто колонії цих трихомонад.
А тепер уявіть, скільки зацікавлених осіб залишиться „не при ділі”, якщо відмовитися від радіовипромінювання та хіміотерапії.
Лікуйтеся уночі, забудьте про солодке
Климчук на собі переконався: хвороба на ногах більше турбувала вночі. Та й у лісі гриби теж ростуть вночі. Отже, недужі гірше почуваються вночі, коли грибок створює сприятливі умови для розмноження злоякісних клітин. Тому боротися із напастю слід уночі, а вдень відпочивати. І максимум уваги приділяти „кислому” харчуванню. Сам пан Микола ось уже майже чверть століття їсть щодня лише капусняк чи щавлевий борщ, вживає лимони. В його меню також є варена квасоля, житній і пшеничний хліб, сире сало та часник. Не вживає солодкого, маринованого, смаженого, копченого, борошняного. Не п’є горілки. Не рекомендує хворим вживати страв, що сприяють розмноженню грибка, зокрема молочних продуктів, солодощів. А також фізично не перевтомлюватися. Під час лікування не можна споживати свіжих овочів, фруктів, макаронних виробів, компотів, киселів, вареної ковбаси, сардельок, сосисок. Не слід також споживати вареників, пиріжків, пельменів, коржиків. Чималий ефект від буряка (3-5 столових ложок щодня), що збагачує кров залізом. А ще натще серця пити очищену сріблом воду (до 100мл), приймати перетоплений смалець (хоча б 1-2 чайні ложки в день). Щоб знешкодити грибок, слід „гасити” його клітини кислотою. Потрібно на сніданок їсти салат із квашеної капусти, на обід до другої страви додавати огірки чи помідори, а під час вечері поласувати квашеними яблуками. Певний ефект дають і часник-болиголов. Лікар радить вечірні компреси: 5 літрів оцту, 10 зубчиків часнику, 20 таблеток аспірину, 6 столових ложок полину і стільки ж ложок чистотілу, 4 ложки лимонної кислоти настояти 2-3 дні та прикладати до місця, де локалізується пухлина, на 3-5 хвилин. Компрес накладати 3-8 разів за вечір. До речі, вживати лише столовий оцет, а не яблучний. Окреме слово про розтирання оцтом і ванни. На 40 літрів води дати 8 літрів оцту. Темпаратуру довести до 45 градусів, приймати ванну 20 хвилин упродовж місяця.
Список врятованих чималий
Обійстя Климчуків - у кінці вулиці Миру, що впирається в крутосхил Корчика, помережаний дірками – гніздами щурів. Та на околицю села знають дорогу ті, кому потрібна допомога. Коли я прийшов до лікаря, то він вже встиг проконсультувати двох жіночок із Драбівського району (Черкащина). Тітка із їхнього села вилікувалася за його рецептами, тож донька привезла матір, аби допоміг здолати біду. Потім була півгодинна телефонна розмова з Бродами. Пан Микола детально пояснював чоловікові, як очистити від токсинів організм, що почав одужувати. Встиг і я „схопити”, що слід пити відвар із соснових гілок ( 5 ложок хвої на півлітра води, 15-20 хвилин кипятити і випити за 2-3 дні). А ще випивати по сирому курячому яйцю тричі на день. І замовити в церкві молебень „за озоровление”. Не забувати про „мотоцикл чи підводу”. Потім послав факс-лист зі схемою лікування у Чернігів.
Є у новокорчанина заповітний „блокнот” у якому „не лише вся Україна”, але й адреси колишніх зарубіжних пацієнтів. Тим часом, за офіційною статистикою, позбувається тяжких хвороб один пацієнт зі ста тисяч недужих, коли пухлина під дією невідомих факторів чи комплексу певних заходів зникає. То хіба не подвигом можна вважати, коли методика нашого земляка спарцьовує?
Чи багато потрібно людині?
Невдовзі пенсіонер розміняє восьмий десяток літ. Разом із дружиною, пані Галиною, побудували дім, виростили чотирьох синів-соколів. Старенькі діждались восьми онуків і двох правнуків. Живи, чоловіче, відпочивай, не знай клопотів. Та не з цієї категорії наш герой – хвилюють його непрості проблеми, цікавлять його, скажімо, роздуми, чому зникає довгожительство? Нині спостерігається високий рівень смертності серед молодих людей та середнього віку. Якщо порівняти з минулим, то раніше і працювали важче, і харчувались гірше, і менше дотримувались гігієни. А жили довше. І справа не лише в наслідках катастрофи на ЧАЕС. Головна причина полягає в „забур’яненні” організму, насамперед, незавидному харчуванні. Нераціональне, воно ослаблює організм, знищує його імунітет. Тому меню слід продумувати, поліпшувати.
Мріє лікар-цілитель, що науковці, проаналізувавши його методику, нарешті винесуть вердикт: офіційно підтвердять або ж спростують. Та чи можна не звертати уваги на багаточисельні факти одужання, коли вчораншні хворі радіють життю, дякують Богу, що надоумив їх повірити Климчуку? Тоді, можливо, замість критики виділять експерементатору палату в якомусь медичному закладі, створять належні умови для праці в ім’я здоров’я людини?
Пан Микола грошей за свої послуги не бере. З думкою про власну методику допомоги тим, хто страждає, засинає і прокидається.
Розповідь про світлу, мужню й доброзичливу особистість хочу закінчити дещо незвичним зауваженням. На крільчатнику ось уже третій рік чекає своєї черги недоплетений невід. Любить порибалити пенсіонер, та не скаже, коли у нього дійдуть руки до снасті – немає часу. Таки зрозумів, що для чоловіка багато важать написані від щирого серця рядки головного редактора газети „Порадниця” Тетяни Власюк на книзі „Від джерел”: „Шановний лікарю від Бога. Вам предначертано дорогу Всевишнім. Дякую за розкіш спілкування з Вами, за поміч людям. Аби доля була щасною і прихильною до Вас.”
Василь ЯНОШІ,
Кореччина.
