Собаку поховали поряд із господарем

А розповіла її людина, яку, як і багатьох українців у минулому столітті, виселили до Сибіру під час відомої кампанії “розкуркулення”. Умови півночі були просто нестерпними. А люди, що втратили практично усе – починали життя спочатку. Причому, у краї з жахливими кліматичними умовами: нестерпний мороз зимою, набридлива мошкара літом. Людей змушували важко працювати на лісоповалах. Вижити більшість намагалась за рахунок полювання, тим більше, що в навколишніх лісах водилося багато звірів. Проте, непоодинокими були і випадки, коли тварини нападали на людей. Тому мисливці намагались не ходити на полювання поодинці. Та один з них, знехтував цим правилом, і пішов у ліс лише з собакою. Але повернутись додому живим йому не вдалось. У тундрі на нього напав ведмідь. Пес відчайдушно намагався захистити господаря, хоча марно – сили були нерівними. Лісоруби, що почули жахливі крики і гавкіт собаки, поспішили на допомогу, але було вже пізно. Будучи присмерті, чоловік покликав свого пса, мовчки поклав руку на його голову і закрив очі, назавжди. Коли господаря везли додому, собака, що теж стікав кров’ю, марно намагався його наздогнати. Прийшов до будинку аж під ранок, коли похоронна процесія вже відправлялась до кладовища. Знесилений собака жалібно вив і благально дивився на людей, поки хтось не посадив його на віз. Весь цей час собака не зводив очей з господаря, а коли труну опустили в могилу, кинувся слідом... Для загиблого пса люди викопали поряд ще одну яму – меншу.

Мирослава Крупенко,
Рівне.