24 лютого виповнюється 10 років від початку російсько-української війни, а також два роки від дня повномасштабного вторгнення в Україну.
Важко писати якісь роздуми. Бо війна це завжди горе, біль і несправедливість. Але все ж таки, залишу деякі думки.
Найперше, ми дякуємо Богові, що не сталося нічого ще гіршого. Адже якщо дати волю ворогу, він давно знищив би кожного українця. Ми говоримо, передусім, про духовний світ, про піднебесних духів злоби (Еф.6:12), які, заволодівши людським розумом, штовхають людство на кроваві вчинки. Вірю, що присутність в цьому світі Церкви, її молитви і діяльність, є стримуючим фактором для розгулу зла на землі. Сьогодні між нами ще є Той, хто стримує беззаконня (2Сол.2:7).
Війна – це випробування нашої міцності. Якщо ви за цей час не засумнівалися в Богові, не затаїли на Нього образу і не звинувачуєте Його в тому, що сталося – вам пощастило. Ваше богослов’я і віра пройшли перевірку, війна не зламала вас. Хоча, можливо, це тому, що ви ще особисто не відчули на собі всю тяжкість війни. Складні часи обов’язково будуть в житті кожного, бо саме вони випробовують нашу віру. «Якщо ти знемігся в день недолі, то мала сила твоя», – написано в Писанні. Муж Божий Яків пише, що проходження усіляких випробувань дає позитивні результати: досвід, терпеливість, очищення (Як.1:2). Тому в певній мірі від нас залежить якими ми вийдемо з цієї війни. Хочеться вірити, що усе це горе в кінцевому результаті обернеться добром для України!
Однак, є ті, кого війна забрала, покалічила, зламала, забрала майбутнє. Жертв війни, як ми називаємо таких людей, з кожним днем стає все більше. Чи готова Церква полікувати таких? Чи розроблені вже програми як працювати з такими людьми? Як під час війни, так і після її завершення, праці для Церкви дуже багато…
Серед усіх цих подій, ми не повинні забувати про те, що Другий прихід Ісуса Христа досить близько! А отже, все те, що відбувається зараз і що буде відбуватися згодом, ми як християни, маємо сприймати крізь призму есхатологічного вчення. Очевидно, ми будемо свідками ще більш глобальних тривожних змін і тенденцій, які будуть не на благо для Церкви (2Тим.3:1-5). Щоб не спокуситися, щоб не бути зведеними, кожному треба глибше пізнавати Бога, утверджуватися в істині, зміцнятися в благодаті (Еф.6:10; 2 Тим.2:1).
Ще не виграна битва, ще не завершена війна… Ще потрібна твоя молитва, твоя допомога, твоя активна участь в боротьбі проти зла. Нехай не зупиняють тебе тривожні і невтішні новини! «А народ, що знає свого Бога, зміцніє та й діятиме» (Дан. 11:32).
Молімося за Україну! Не зменшуймо активності в служінні! Проповідь Євангелії, душеопікунство, соціальне служіння та волонтерство – кожний з цих напрямків дуже важливий! Бог хоче благословити Україну!
В Україні та світі 5 грудня відзначають Міжнародний день волонтерів » Провінційка - портал новин (provinciyka.rv.ua)Важко писати якісь роздуми. Бо війна це завжди горе, біль і несправедливість. Але все ж таки, залишу деякі думки.
Найперше, ми дякуємо Богові, що не сталося нічого ще гіршого. Адже якщо дати волю ворогу, він давно знищив би кожного українця. Ми говоримо, передусім, про духовний світ, про піднебесних духів злоби (Еф.6:12), які, заволодівши людським розумом, штовхають людство на кроваві вчинки. Вірю, що присутність в цьому світі Церкви, її молитви і діяльність, є стримуючим фактором для розгулу зла на землі. Сьогодні між нами ще є Той, хто стримує беззаконня (2Сол.2:7).
Війна – це випробування нашої міцності. Якщо ви за цей час не засумнівалися в Богові, не затаїли на Нього образу і не звинувачуєте Його в тому, що сталося – вам пощастило. Ваше богослов’я і віра пройшли перевірку, війна не зламала вас. Хоча, можливо, це тому, що ви ще особисто не відчули на собі всю тяжкість війни. Складні часи обов’язково будуть в житті кожного, бо саме вони випробовують нашу віру. «Якщо ти знемігся в день недолі, то мала сила твоя», – написано в Писанні. Муж Божий Яків пише, що проходження усіляких випробувань дає позитивні результати: досвід, терпеливість, очищення (Як.1:2). Тому в певній мірі від нас залежить якими ми вийдемо з цієї війни. Хочеться вірити, що усе це горе в кінцевому результаті обернеться добром для України!
Однак, є ті, кого війна забрала, покалічила, зламала, забрала майбутнє. Жертв війни, як ми називаємо таких людей, з кожним днем стає все більше. Чи готова Церква полікувати таких? Чи розроблені вже програми як працювати з такими людьми? Як під час війни, так і після її завершення, праці для Церкви дуже багато…
Серед усіх цих подій, ми не повинні забувати про те, що Другий прихід Ісуса Христа досить близько! А отже, все те, що відбувається зараз і що буде відбуватися згодом, ми як християни, маємо сприймати крізь призму есхатологічного вчення. Очевидно, ми будемо свідками ще більш глобальних тривожних змін і тенденцій, які будуть не на благо для Церкви (2Тим.3:1-5). Щоб не спокуситися, щоб не бути зведеними, кожному треба глибше пізнавати Бога, утверджуватися в істині, зміцнятися в благодаті (Еф.6:10; 2 Тим.2:1).
Ще не виграна битва, ще не завершена війна… Ще потрібна твоя молитва, твоя допомога, твоя активна участь в боротьбі проти зла. Нехай не зупиняють тебе тривожні і невтішні новини! «А народ, що знає свого Бога, зміцніє та й діятиме» (Дан. 11:32).
Молімося за Україну! Не зменшуймо активності в служінні! Проповідь Євангелії, душеопікунство, соціальне служіння та волонтерство – кожний з цих напрямків дуже важливий! Бог хоче благословити Україну!
