За коханням у... Грузію

Та ось біда: Олег у неповні 20 років став майже багатодітним батьком, але ще не нагулявся, не напарубкувався, не насолодився холостяцькою волею, не добрав свого. Добирав потім уже попутно, по ходу дій: то в одній постелі ночував, то в іншій. Вероніка у відчаї робила йому, як мовиться, “чорні” дені. Інколи діставалося і його випадковим партнершам. Але це мало впливало на поведінку стрибуна “у гречку”. І дружина, зціпивши зуби, змушена була вибачати, прощати. Пояснювала собі це тим, що дуже кохає. Та й синів не хотілося сиротити.
Але діти виросли, а вже розповнілий і лисий Олег так і не вгамувався. Це переповнило чашу терпіння Вероніки. І вірна дружина, надтерпляча жінка, домашня квочка піднесла благовірному сюрприз. Закохалася у... грузина. І почала вимагати від Олега офіційного розлучення, бо, мовляв, має намір переселитися до майбутнього чоловіка у Грузію. А “чоловіку” із кавказьких гір всього-навсього 21 рік. І він ровесник її молодшого сина!
...Вони зустрілися у кавказькій країні, куди втомлена сімейними тайфунами сорокарічна Вероніка прибула відпочити. Жінка мріяла біля підніжжя гір про все забути: і зради Олега, і нескінченні сімейні турботи, і біль, і злість...
Ось і забула. В обіймах смаглявого кавказця. Очевидно тому, що не врахувала психологічної дії “принципу контрасту”. У Грузії, коли на вулиці з’являється слов’янка, то до неї протягом дня по сто разів “підгрібають” місцеві серцеїди. Тому, коли на дев’ятий день свого перебування у Грузії зайшла у кафе, дуже здивувалася, що тут ніхто не чіплявся, за стійкою знаходився серйозний юнак із карими печальними очима. І його звали Нодар.
А згодом усе стрімко завертілось, закрутилось, немов несамовита метелиця. Не встигла Вероніка опам’ятатися, як уже прогулювалася містом під місячним сяйвом із вродливим і струнким Нодаром, розмовляючи про все підряд.
Нодар розповів про своє життя, про сім’ю, про те, як заробляв гроші на власне кафе. А Вероніка оповіла про двох синів, старший із яких Антон недавно одружився. Ось-ось подарує їй внука.
...Перша ніч їхньої любові відбулася за день до від’їзду Вероніки. Обоє були по-справжньому щасливі. Повернувшись у Рівне, Вероніка негайно почала вимагати від чоловіка розлучення, ошелешивши його повідомленням, що вона... виходить заміж.
Олег від вражаючої новини втратив мову. Матір і подруги також раптово оніміли. І лише сини, котрі були свідками того, скільки сліз пролила Вероніка від батькових зрад та походеньок, підтримали її. “Давай, мамо, дій, — сказав старший, Микола, — радуйся життю!”
...Через деякий час, офіційно оформивши розлучення, Вероніка відбула у Грузію. Нодар зустрів кохану на вокзалі і відвіз на таксі у своє приміське село, де їх чекала халупа і туалет за сорок метрів від оселі...
Вероніка сиділа на постелі і плакала. Вона собі не уявляла, як зможе жити в таких умовах. Без ванни, без пральної машини-автомата? І без своїх дітей. Нодар, у свою чергу, перелякався, що кохана може поїхати, як і приїхала. Зненацька і безповоротно.
Але настав погожий ранок. Сонце світило особливо яскраво, і життя здавалося українці вже не таким безнадійним і сірим. Найбільше Вероніку турбувало те, що мати Нодара виявиться її... ровесницею. Але варто було свекрусі обійняти невістку — та відразу ж забула про переляк і небезпеку. Вероніці стало добре і затишно із цими людьми.
Через місяць сільський священик обвінчав їх, і почалися будні. Вероніка навчилася ходити на місцевий базар і трохи спілкуватися по-грузинськи. Вона була щаслива, і вже не думала про повернення у Рівне. Разом з Нодаром ходили у магазини, готували їсти, багато розмовляли. Не минало й дня, щоб вони не сказали одне одному: “Я тебе люблю!” Вероніка, на власне здивування, завагітніла. Мріяла про дочку, таку ж струнку і вродливу, як її коханий.
Недавно Вероніка приїжджала у Рівне, відвідати матір і синів. Розповідала, що Нодар вірний їй, не те, що Олег: той не пропускав жодної спідниці. Вона розцвіла і помолоділа.
— Мій перший шлюб вичерпав, вижив себе. Зради залишають невигойні рани, — сказала Вероніка подрузі.
Вероніка повернулася у Грузію. Народжувати. Лікарі запевняють: буде дівчинка. А Олег запив. Із горя. Кусає лікті і марно ревнує колишню дружину до молодого Нодара, який уміє кохати і бути вірним.

Ростислав ВАРЖЕЛЬ,
Рівне.