Рівне:

Створення та просування сайтів

Прости і прощай

Таке життя 06-кві, 2006, 11:489 prov 1 269
Коли їхала з Рівного додому, до мене в маршрутці підсіла жінка. Я відразу помітила її веселі очі і про себе подумала:«Щаслива». Вмостившись, жінка завела розмову про погоду та про інше. Я в свою чергу запитала: « Куди це їде така щаслива жінка?» А вона у відповідь : «Кажете — щаслива? Це 10 років тому я справді була такою. У мене поруч був коханий чоловік, добрий господар і дбайливий батько двох синів. А тепер бувають тільки окремі щасливі моменти в моєму житті. От як сьогодні. Їду до сина побачити свого внука-первістка».
На моє запитання, що ж сталося десять років тому, жінка, зітхнувши, почала свою розповідь:
— Наше сімейне життя складалося, як у кожній родині. Закоханість, зустрічі, поцілунки. Далі були заручини, весілля, «гірко», а ще далі — 16 років подружнього життя. Було всього потроху — і радості, і сміху. Але ми завжди все ділили навпіл. І в полі, і на городі, і у вихідні. Нам заздрили. Вже і сини підросли. Старшому — 15, а молодшому —13. А ми, як юні закохані.
Чоловіка послав Бог мені доброго. Не знаю, як я виховувала б дітей, коли б він не допомагав. Він не рахувався з роботою: чи то чоловіча, чи то жіноча. Якщо потрібно, то і зварить, і дітей погодує, і корову подоїть. І це при тому, що й на роботу ходив.
Час рікою спливав. Захворів мій чоловік. Була лікарня районна, обласна. Був санаторій один, другий, а через вісім місяців поїхав третій раз. На мої плечі лягло все: хвороба чоловіка, сини, домашнє господарство. Де я брала сили, щоб все це тягнути і на роботу встигати? Всі гроші складала, аби було чоловікові на лікування.
Повернувся той з санаторію додому. Ніби здоров`я поліпшилось. Вже потроху допомагав по господарству. Але я помічала, що щось із ним не те. Став зажурений, видно, щось не ладилось у його серці. Як мені хотілося його розрадити, викликати на відвертість, розворушити його душу. Помітила я, що він десь там, мабуть, біля іншої, а тут, біля мене і дітей, його тінь. Я захотіла йому допомогти, бо любила його, але тримати біля себе не могла, дивлячись, як він старався перебороти себе, вдаючи себе тим, ким нещодавно був на цьому подвір`ї. А зібрати його речі і виставити геть я теж не змогла.
Я підійшла до нього і тихим лагідним голосом сказала: «Не муч себе, не муч мене і своїх синів. Я силою не втримаю. Скажи, що ти не можеш з нами жити, тільки не мовчи».
Він підвів на мене свої зажурені очі і сказав: « Я знав, що ти мене зрозумієш і допоможеш. Я боровся з собою, але я боягуз, у мене не вистачило сили сказати тобі про все».
Він склав свої найнеобхідніші речі і вийшов з хати. На дворі був тихий вечір. Я сама відчинила хвіртку. Дозволила обійняти себе. Він не сказав, а видавив із себе: « Прости і прощай, поцілуй за мене синів» .
Мне душили сльози, але я не плакала. Я не хотіла вірити, що він пішов назавжди. Довго стояла мовчки, вдивляючись у далечінь, шукатючи там постать коханого чоловіка і доброго батька. Я все думала, що він повернеться, що не зможе залишити одну з синами. Але постать все віддалялась і віддалялась. А в голові лунали слова: «Прости і прощай». І лише повернувшись у хату, я впала на ліжко і дала волю сльозам.
Після того, як він поїхав, сини мої сумували за ним, часто згадували батька. Цілий рік ми не знали, де він живе. Аж потім чоловік прислав гроші молодшому сину на день народження, а через два місяці старшому. Спочатку це були невеликі суми, а потім ( мабуть, здоров`я поліпшилось і знайшов добру роботу) грошові перекази збільшувались до декількох сотень кожному. Це була для дітей радість, хоча за батьком вони все одно тужили. Згодом дізнались, що він живе в Одесі.
А чи зустрінуться сини з батьком? Вони його чекають. Чекаю і я. Вірю в те, що одного тихого вечора в моє вікно постукає моє кохання (яке ще не погасло) і скаже : « Прости». І я йому пробачу все .
За розмовою швидко сплинув час. Ось і моя зупинка. А моїй супутниці їхати далі — в Острог. На прощання я побажала їй щастя. Щастя, якого вона варта.
Олена ЯРОЩУК,
с. Симонів,
Гощанський район.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору