У Москві помер письменник Олександр Солженіцин

Солженіцин — видатний письменник, публіцист, історик, поет і громадський діяч. Здобув широку популярність, окрім літературних творів які, як правило, зачіпають гострі суспільно-політичні теми), також відзначився історико-публіцистичними творами про життя Росії XIX-XX століть.
Колишній дисидент, який активно боровся протягом декількох десятиліть проти комуністичного режиму в Росії.
Олександр Солженіцин народився 11 грудня 1918 року в Кисловодську. Після закінчення школи вступив на фізико-математичний факультет університету в Ростові-на-Дон. Заочно вчився в Московському інституті філософії, літератури та історії.
У роки війни з 1943 по 1945 командував артилерійською батареєю, мав звання капітана. У 1945 році був арештований і засуджений на 8 років виправно-трудових таборів за антирадянську агітацію і спробу створення антирадянської організації.
Після реабілітації працював вчителем математики в Рязані.
У 1962 в журналі «Новий світ», головним редактором якого був Твардовський, була опублікована розповідь «Один день Івана Денисовича», що зробила ім’я Солженіцина відомим всій країні і далеко за її межами. Потім побачила світ розповідь «Матронин двір».
На цьому публікації припинилися. Більше жоден з творів письменника не був допущений до видання в СРСР, тому вони друкувалися в самвидаві і за кордоном (роман «В колі першому», 1955-1968, 1990; повість «Раковий корпус», 1966, 1990).
У 1967 році Солженіцин був виключений зі Спілки письменників (був прийнятий в 1962 році). У 1960-і роки працював над книгою «Архіпелаг ГУЛАГ» (1964-1970), яку доводилося писати таємно і постійно ховати від органів КДБ, що пильно стежили за діяльністю письменника.
Зібрання творів Солженіцина налічує 30 томів — він виступав як письменник, як історик і як соціальний філософ. Але перш за все він був героєм, що не побоявся сказати правду про жахливий злочин ХХ-го століття — ГУЛАГ.