В очікуванні змін

Зрештою це незабаром закінчиться. Хтось таки отримає очікуване, а комусь доведеться і відкласти свої забаганки на пізніше або взагалі заховати їх у най¬потаєм¬ніше місце. Можливо саме тоді й розпочнеться найцікавіше: випробування владою чи не найтяжчий тест як на профпридатність, так і взагалі на життєздатність.

А ще у Києві продовжує стояти наметове містечко, незважаючи і навіть наперекір всім указам та прогнозам. Спочатку воно було символом оранжевої революції, тепер потроху стає таким собі революційним Гуляй полем, яке нікому не підпорядковане і живе саме по собі. Навіть найтитулованіші політологи не знають, кому чи чиїм наказам підкоряється наметове містечко. Серед версій популярною є та, що наметове містечко зараз стало ледь інструментом шантажу Віктора Ющенка кимось з політиків, які хочуть собі “пробити” бажану посаду. Мовляв, якщо я стану тим-то, то й наметове містечко розійдеться.

Також Київ чекає на зиму. Новорічне вбрання цього року у столиці було теж особливим: практично кожне дерево світилось яскравими гірляндами, кожен офіс чи магазин потурбувався про якусь незвичайну прикрасу. Але, якщо для якогось Майямі чи Лос-Анжелеса це було б прекрасним і нормаль¬ним, то Києву все-одно чогось бракує. Напевно, снігу під ногами та тріскучого морозу. Зимові свята без снігу великий нонсенс. Практично те ж саме, що уряд без прем’єра, чи країна без президента.

Василь Туз,
Київ.