А П’ЯНОМУ — ШАНА!

Пані Лариса мала чималий водійський стаж, а вдобавок до цього — ще власний автомобіль. Звісно, така розкіш зобов’язувала жінку до певних морально-етичних вчинків. А суть їх полягала в тому, що вона ніколи не брала у салон пасажирів-чоловіків. Представники сильної половини людства з навколишніх сіл знали це правило водія у спідниці, тож не ображалися на неї і сприймали цю забаганку із розумінням.
Та одного разу пані Лариса зробила виняток із цього правила і зупинилася односельцю, котрий п’яний, як чіп, зигзагами вимірював дорогу від обочини до обочини. Зорієнтувавшись у салоні легковика, хто його уважив, захмелілий пасажир поцікавився у водія:
— А ч-ч-чому м-мені т-така ч-честь?
Відповідь була переконливою й аргументованою:
— Річ у тім, що я ніяк не могла вас обминути на дорозі!..
Максим СМАЛЬКО,
Млинів.