Хор натхнення грянув Аксіоз

Останнім часом боголюбна Кореччина дала Православ’ю кількох церковних ієрархів. Згадаймо єпископа Іринея, уродженця Іванівки; з цього ж села вийшов ще один владика. У Богданівці народився єпископ Феодосій, котрий служить на півдні України. Має свого архієрея й Березівка.
А нещодавно відбулася хіротонія: архімандрита Олександра (Драбинка) возведено у сан єпископа Переяслав-Хмельницького.
Як простий хлопчина зі звичайної Жадківки дістався такого високого чину, розповіла його вчителька Тетяна Мендалюк, яка була присутня на велелюдному дійстві у Свято-Успенській церкві Києво-Печерської Лаври.
Родина Драбинків – знана в літописному граді. Глава її – пан Кирило, багато літ керував тракторною бригадою в колгоспі „Перемога”, став орденоносцем, на його честь назвали іменне поле. Син Микола теж трудився механізатором. А от внуку колишнього фронтовика доля приготувала іншу життєву дорогу – не менш важку й відповідальну.
Маленького Сашка бабуся привела за ручку до церкви, де його вразили величність піснеспівів, урочистість служби, незвична аура. Відтоді хлопчина часто бував у храмі, мріяв поєднати своє життя зі святою церквою. Успішно закінчив Корецьку ЗОШ №3 та недільну школу при монастирі. Потім було навчання у духовних семінарії та академії, успішний захист кандидатської, а далі й докторської теологічних дисертацій. Отець Олександр часто коментував у телепередачах хід богослужінь у київських храмах; ставши архімандритом, супроводжував митрополита Володимира в ділових поїздках.
Того дня 48 архієреїв і митрополитів зібрались у всесвітньовідомій Лаврі. Напередодні, на всенощній службі, було наречення архімандрита Блаженнішим митрополитом Володимиром. Отець Олександр розповів про свій шлях до віри, про велике прагнення й далі служити Православ’ю. А потім під час хіротонії, в присутності багатьох вірних, старих і молодих, співав хор величальну шану землякові. „Акісіоз” – лунало під склепінням Трапезного храму. Корчани теж можуть одностайно підтвердити, що жадківчанин „Достойний!”. Бо молиться вдень і вночі за всіх нас, грішних, самовіддано служить вірі батьків, предків.
Що це не просто слова, підтверджує невеликий, але красномовний факт. Коли о першій годині ночі педагог подзвонила до владики Олександра, то їй відповіли, що він із Блаженнішим Володимиром ще моляться в печерах.
– І я подумала, – каже пані Тетяна, – слава Всевишньому, що в наш, такий непростий суспільний час, є ще люди, обрані Богом, аби нести нелегку й відповідальну ношу.
Валентин Суменко,
Корець.