Прибульці рятують Землю

Згадки про «вогняні кулі» та «колісниці», «літаючі щити» і «посланців з небес» можна зустріти в легендах і стародавніх епосах різних народів світу. Про дивні літаючі об’єкти в небі писали у своїх працях видатні філософи й історики давнини Аристотель, Плутарх, Сенека… Сьогодні ми розмовляємо про це з астрономом, провідним співробітником Головної обсерваторії НАН України Олександром Пугачем, який понад 30 років присвятив уфології.
— Почав цікавитися феноменом НЛО ще на початку 60-х років, коли одразу після університету прийшов працювати до обсерваторії, — говорить він. — Тоді в обсерваторній бібліотеці натрапив на книгу відомого американського астрофізика Дональда Мензела «Про літаючі тарілки». Книга вразила значним фактологічним матеріалом. Проте висновки автора мене не задовольнили. Оскільки Мензел усе розмаїття літаючих об’єктів пояснював природними, метеорологічними та астрономічними явищами випробовуванням військової техніки. Але ця книга зародила в мені дослідницький імпульс. І тільки за тридцять років я дізнався, що Мензел написав книгу на замовлення американського військового відомства, яке чітко розписало йому, що він мав написати і які висновки зробити.
Було знамення в небі
У «Повісті минулих літ» Нестор-літописець змальовує загадкове явище, яке наші уфологи схильні вважати за трактування відвідин Київської Русі інопланетянами: «У рік 6600 (1092) предивне було чудо в Полоцьку. У наводженні (диявольському), серед ночі був тупіт, стогнало опівночі, бігали, як люди, біси по вулиці. Якщо хто виходив із дому, хотячи подивитись, то його одразу невидимо вражали біси. І од того (люди) вмирали, і не сміли вони виходити із домів. Потім же стали (біси) вдень з’являтися на конях, але не було видно їх самих, а (було) видно коней їхніх копита. І так уражали вони людей у Полоцьку і його область… У ці ж часи було знамення в небі: наче круг превеликий був посеред неба».
Двадцяте століття також виявилося багатим на згадки про НЛО. Навряд чи знайдеться людина, яка б, приміром, не чула про містечко Розуел та знаменитий «Ангар-18». Історія про найдену 1947 року американськими військовими літаючу тарілку з інопланетянами на борту схвилювала десятки мільйонів людей по всьому світу, які почали прискіпливіше спостерігати за зоряним небом, прагнучи вгледіти космічних гостей.
Повідомлення від киян про «невідомі літаючі об’єкти» й аномальні явища у небі почали з’являтися у пресі та на телебаченні ще на початку 60-х років минулого століття. Свідками цих подій були як поодинокі люди, так і чисельні натовпи. Як-от 1963 року, коли над Києвом пролетіло ціле скупчення дивних сяючих об’єктів, і увесь цей процес бачили не тільки численні перехожі, а й кілька тисяч футбольних уболівальників, які того вечора відвідали матч «Динамо» (Київ) — «Динамо» (Мінськ).
Ще один випадок масового спостереження НЛО над містом відбувся в жовтні 1990 року під час студентського голодування на майдані Незалежності. На висоті близько півкілометра перехожі та голодуючі побачили «напівтуманне, яке іноді набувало чітких форм, повітряне явище, з якого виходили промені і яке то висіло на місці, то набирало висоту з шаленою швидкістю». Саме на початку 90-х років розпочався справжній київський НЛО-бум.
У ті часи в Києві вже діяла громадська організація з вивчення НЛО, створена переважно представниками науково-технічної інтелігенції, очолювана академіком Георгієм Писаренком. На адресу уфологів почала надходити велика кількість повідомлень із різних куточків України. Добровольці від науки ретельно збирали інформацію, опитували свідків та ймовірних контактерів.
— Ми розслідували багато випадків у селищі Бородянці, Макарівському районі, де протягом тижня люди мали змогу спостерігати кілька НЛО, — розповідає Олександр Пугач. — Але часто інформація виявлялася необґрунтованою, а іноді частково сфальсифікованою.
Під грифом
«Цілком таємно»
За словами Олександра Пугача, довести факти контакту з НЛО поки що неможливо.
— Проте реальні докази все ж таки існують, — каже він. — Ще за радянських часів НЛО активно цікавилися військові. І вся інформація, яку вони збирали, зберігається в секретних архівах. Ходили чутки, що свого часу до Київського інституту матеріалознавства привезли на аналіз уламки якоїсь літаючої тарілки. Можливо тієї, що розбилася на річці Лена. Кажуть, що на місці аварії військові побудували щось на кшталт американського «Ангару-18». Куди потім поділася тарілка — невідомо. А в інституті тоді спеціально для дослідів побудували суворо засекречені бетоновані приміщення. Наскільки відповідають дійсності такі чутки, навіть нині неможливо дізнатися, бо ця інформація і досі зберігається під грифом «ЦТ».
Військові протягом багатьох десятиліть збирали по всьому Радянському Союзу повідомлення про НЛО. Є в них і матеріальні докази, документальні кадри.
— На початку 80-х довелося побувати у відрядженні на одній військовій обсерваторії в Узбекистані. І співробітники обсерваторії — офіцери — показували мені фотознімки НЛО. Воно мало гантелеподібний вигляд — дві якимось чином з’єднані між собою великі сяючі кулі. Помітили об’єкт на тлі гори. Спочатку за ним просто стежили, а потім вирішили вдарити по ньому лазером для спостереження за супутниками. НЛО, яке до того часу повільно ковзало гірським схилом, сильно запульсувало світлом і швидко «заховалося» за гору.
Проте військові не поспішали і не поспішають поширювати інформацію. Тривалий час мовчали й космонавти, які бачили в Космосі невідомі літаючі об’єкти. Так, нещодавно Едвін Олдрін, один із трьох американських астронавтів, які здійснили 1969 року політ і висадку на Місяць, розповів, що під час виконання місії екіпаж «Аполона-11» спостерігав НЛО. Але тоді ніхто з космонавтів не повідомив про це на Землю, бо боялися, що їм накажуть припинити висадку і повернутися на Землю.
Інопланетяни
спостерігають за нами
За останні роки наші уфологи зібрали і дослідили не одну тисячу повідомлень про появу космічних гостей в українському небі. Але питання про те, що небесні відвідувачі від нас хочуть, так і залишається без відповіді.
— Поки що розгадка феномену НЛО людству не по зубах, — говорить Олександр Пугач. — Ніхто на землі не зможе точно сказати, звідкіля саме прилітають наші гості: із системи Альфи Центавра, зіркового скупчення Плеяди, що в сузір’ї Тельця, чи ще звідкись. Ми й досі не можемо зрозуміти, які ж наміри щодо нас мають представники позаземних цивілізацій. Передусім через те, що наша наука не визнає існування інших пізнавальних методів, форм мислення, окрім тих, що вже існують. Тобто ми діємо і мислимо за певними законами і правилами, сформульованими нашими попередниками: наш світ тривимірний і всі події в ньому відбуваються в однонаправленому часі. І всі наукові закони та факти мають відповідати ось цьому дуже примітивному уявленню про Всесвіт. І поки ми не відступимо від цих усталених методів мислення, поки не розширимо свою свідомість, не навчимося думати по-іншому — контакту з представниками далеких цивілізацій не буде. Адже саме через те, що ми не доросли до їхнього рівня, прибульці не хочуть спілкуватися з нами».
— Єдине, що можна припустити, то це те, що косміти уважно спостерігають за нами. А ще вони, можливо, прилітають до нас, аби «лікувати» нашу планету — підтримувати енергетичний баланс Землі, якому людство завдало шкоди своєю діяльністю.
Тож чи не саме тому в ніч аварії на Чорнобильській атомній станції, приблизно за три години після вибуху, група ядерних спеціалістів значний час спостерігала над палаючим четвертим енергоблоком на висоті близько 300 метрів НЛО у вигляді кулі мідного кольору? Неймовірно, але подейкують, що після втручання представників невідомої позаземної цивілізації рівень радіації довкола ЧАЕС зменшився чи не втричі.