Пам’яті ВЧИТЕЛЯ

У Великодні дні (в ніч з неділі на понеділок) перестало битися серце Володимира Здоровеги. Людини, з чиїм ім’ям пов’язане становлення не одного покоління львівської та й усієї української журналістики. Вченого, який усім своїм життям не стомлювався доводити, що журналістика — це, передусім, відповідальність, професійність та мужність говорити правду.
Здоровега закарбувався в нашій пам’яті не лише як багатолітній декан львівського факультету журналістики. Він став для багатьох із нас тим своєрідним символом, з яким ідентифікують львівську школу журналістики, яку він створював, без якого вона б не відбулася.
Здоровега, філолог за освітою, приніс у журналістику те, що називають відчуттям стилю та смаку. Він вчив нас ставитися до журналістської праці як до творчого процесу, відкидаючи механічність, рутинність, штучність і примус. Здоровега робив і зробив усе від нього залежне, аби факультет журналістики, його випускники були потрібними суспільству і самим собі. Він виконав свою місію. Тепер важливо, аби ми зрозуміли та оцінили його вклад.