Рівнянин отримав золоту медаль журналістики

Рівненський журналіст, письменник, доцент кафедри теорії і методики журналістської творчості МЕГУ ім. А. С. Дем’янчука Віктор Мазаний отримав золоту медаль Національної спілки журналістів України (НСЖУ). Це вже друга нагорода, якою відзначили майстра пера.
– Чим цінна “Золота медаль журналістики” саме для вас?
- Нагорода є нагорода – її завжди приємно отримувати… З одного боку, я щиро вдячний Національній спілці журналістів за неї, а з іншого, для мене це символ, оцінка того шляху, який пройшов. Це і робота в різних газетах, не лише українських, а й канадських, друкованих виданнях США, і робота в інформаційному агентстві “ТАС”, “Укрінформ”, і численні книги та 30-річна праця на посаді власного кореспондента. Власне, з тим, що зроблено і поєднана нагорода – оцінка і підсумок моєї трудової діяльності, а водночас і найвища відзнака у нашій галузі. Особливо приємно, що підписав нагороду особисто голова НСЖУ Ігор Лубченко. Він був моїм першим редактором, коли я прийшов у газету “Молодь України”, тому вважаю його своїм вчителем, а він мене – кращим учнем.
- Розкажіть, будь ласка, які ще нагороди ви маєте?
- Я — заслужений журналіст України. Це державна нагорода. А нагорода від Національної спілки журналістів України є так званою галузевою. Також маю безліч почесних грамот, серед яких відзнаки спілки журналістів України, обласної ради. До речі, до почесної грамоти обласної ради додавалася ще цікава медаль, яка на вигляд схожа на лауреатську. Але грамоти я не відношу до нагород, тому вважаю золоту медаль журналістики своєю другою нагородою.
- Що ви відчули, здобувши золоту медаль?
- Тяжко сказати… Коли прийняли рішення про присвоєння мені цієї нагороди, захотілося поділитися зі своїми студентами, показати виставку моїх робіт, пояснити, за що, власне, ця нагорода. А також дати їм стимул до роботи, щоб той етап, який пройшов я, повторив кожен мій учень, але у 1000 разів краще, а кількість і якість їхніх матеріалів були вищою, аніж у мене.
- Як вам вдається поєднувати у собі тонку душу письменника і прагматика-журналіста?
- Це просто! (посміхається – авт.) Принаймні так мені здається зараз, але раніше, зізнаюся, було важко. Головне — знати, розрізняти жанри і розуміти, що література – це один вид творчості, а журналістика – зовсім інший. Треба вміти, так би мовити, розділяти компот і котлети. Точне володіння жанром якраз і допомагає не поєднувати статті з елементами роману чи повісті і навпаки.
- Що б ви порадили тим, хто хоче досягнути вершин у журналістиці?
- Чітко усвідомити, що ти хочеш відображати красу світу словом, і розвивати це. А також обов’язково турбуватися про свій інструмент – слово. Щодня його вдосконалювати, багато читати, прагнути, щоб у власній біографії було багато подій, – подорожувати, шукати нове, цікаве, мати свою тему у журналістиці. Головне – ставити перед собою конкретні завдання та цілеспрямовано йти до їх виконання. Творча робота взагалі надзвичайно приємна, особливо коли людину визнають. Це додає стимулу і веде до перемог, підкорення нових вершин. А для того, щоб досягнути успіху, насамперед потрібно зрозуміти і виконувати своє призначення та працювати над собою. Адже успіх залежить від того, що ти обрав у житті, і чого хочеш. Якщо людина знає відповідь на ці запитання, то вона обовязково досягне бажаного результату. І дуже важливо ніколи не зупинятися на досягнутому.
Вікторія РИЧКО,
Рівне.