Рівне:

Створення та просування сайтів

Звідси починається тривале сімейне життя

Особливий погляд 27-травня, 2009, 16:399 Lobanovskiy 2 769
Звідси починається тривале сімейне життя

А як одружуються індійці?
Індійський штат Раджастан. Святковий костюм нареченої важить 15 кілограмів. Увечері, напередодні весілля, вона бере участь в обряді „мехнді”: на її руках і ногах малюють складний орнамент. А відразу після „мехнді” черга наступного обряду, чи не найдавнішого, — забарвлення долоней. Долоні молодої натирають яскраво-жовтим порошком, а потім їх тісно притискають до весільної фати. Залишаються два яскраво-жовті сліди – дві розчепірені п’ятірні. Жених порівнює ці відтиски з руками обраниці, аби перевірити, чи не підсунули йому в останню мить іншу дівчину (звичай з’явився за декілька тисяч років до того, як у поліцейській практиці почали знімати відбитки пальців).
Перед молодятами ставлять величенький срібний посуд, до країв наповнений водою. На дні його лежить обручальний перстень, а поверхня води закрита листком лотоса. Пара не бачить обручки, вони шукають її у воді, вперше торкаються пальцями одне одного. Нарешті перстень знайдено! З цієї хвилини молоді стають чоловіком і дружиною. Але весілля на цьому не завершується – воно триває аж вісім діб.
„Чхук!” означає „Будьте щасливі!”
Кілька разів гуляють весілля в корейців: спершу в будинку жениха, потім у нареченої, нарешті там, де молодята будуть жити.
В центрі стола для подружжя ставлять великий, у кілька поверхів, пиріг – піраміду з рису. На ньому викладений знак „Чхук!”, що означає „Бажаємо щастя і довгих спільних років!”.
Навпроти молодого – таріль зі смаженою куркою, що символізує кохану, а перед молодою – таріль зі смаженим півнем, „образом” судженого. Для ясності у дзьоб півня вкладають цигарку, а в дзьоб курки – стручок червоного перцю. Тут же на підносі обов’язково виставляють (за можливості великих розмірів) коропа – символ мудрості та довголіття (у древніх корейських храмах зображення коропа є невід’ємною частиною розпису). Але ні пиріг-піраміду, ні сирого коропа, ні курку з півнем під час гуляння не їдять, бо їх призначення суто символічне.
У центрі уваги – наречена
Китайські весілля традиційно багатолюдні: до півтори тисячі осіб збирається за столом. Вранці в ритуальній лазні юнаку ретельно голять голову: нова зачіска, коли відросте волосся, вже буде належати одруженому чоловікові. Батькам нареченого наводять чорні кола під очима і довкруж рота, а червоним розмальовують щоки й ніс (данина мові театру). Але центром весілля є наречена. Тут важка, шита бісером і золотом одежа, багато підвісок у зачісці, вухах, на шиї. Словом – богиня краси. Під час бенкету вона не торкається їжі та питва, ні з ким не розмовляє – сидить, не ворухнувшись, опустивши очі додолу. Відповідно до вимог того ж класичного театру, вона дуже напудрена: сумний знак прощання з батьками. Схожа на статую, наречена сидить серед власноручно вишитих ковдр, рушників, подушок, скринь із приданим.
Коли гості добренько підгуляють, молодята приступають до обряду поклонів. Кланяються синхронно, довго, по декілька разів – залежно від ступеня „спорідненості” адресатів та віку. Поклони вельми змахують на рубання дров: піднявши складені руки вверх над головою, їх із розмаху опускають, зігнувшись усім тілом до землі. Після цього наречена сідає вже за стіл, але, як і раніше, не торкається до пригощань, сидить все із таким же сумним лицем, разюче контрастуючи зі жвавими гостями.
Найважче доводиться македонкам
Молодій у Македонії слід своїми руками приготувати весільний костюм, білизну, та ще й пройти немало випробувань. Мусить навіть скакати верхи. Бо коли впаде з коня, то в заміжжі буде нещасливою. А чого варте знання сценарію чотириденного весілля, перш ніж отримати хустину заміжньої.
У четвер молодята з друзями йдуть за гілками сосни для шалаша музикантам. Поки одні друзі будують „хижку”, інші зносять у дім жениха бочечки із вином. У п’ятницю на лузі вибирають кращих баранів для весільного бенкету. А тим часом сельчани запрошують у гості. Увечері жених із друзями прощається з „волею”.
Субота. Зранку на сільському майдані музики витинають традиційне „коло” – національний танок, потім прямують до будинку молодого, де мати їх стрічає з короваєм... на голові (?!). Увечері друзі жениха верхи їдуть за молодою. В руках у кожного – факел. Дівчина вискакує на коня і мчить за хлопцями. Кавалькада зупиняється біля трьох криниць, набирає воду, в якій увечері молода помиється. На підвіконні горітимуть свічки – в них згорять усі гріхи юності. В будинку жениха ділять хліб, спечений майбутньою тещею. Хто із хлопців отримає шматок зі срібною монетою, той невдовзі одружиться. Опівночі над будинком жениха піднімають прапор.
У неділю спочатку голять жениха, замість води використовуючи вино. А тим часом дружки ідуть за молодою. Вона мусить верхи подолати тин, зіскочити з коня, не торкаючись ні поводів, ні стремен. Свекруха зірко придивляється, щоб невістка не переступила поріг лівою ногою, тричі легенько б’є її по голові короваєм, примовляючи: „Хлібом жива будеш, а мене слухати мусиш!”.
Увечері молодят проводять у підвал. Обоє кидаються в куток за шапкою та черевиками. Якщо дружина забере у чоловіка шапку, то буде щасливою. Власне, коханий після деякого опору віддає шапку. Складніше з черевиками. Згідно з повір’ям, той із подружжя, хто ними поступиться, буде ходити „під каблуком” у другого всеньке життя.
(Далі буде)
Підготував Василь ЯНОШІ.
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору