Звідси починається тривале сімейне життя

Закінчення. Початок читайте в №№17 (223) — 22 (227).
Повір’я
довкруж весіль
Дикі африканські кочівники одружують дітей в середині племен. Про всяк випадок тут вірять у „запасний вихід”. Коли рідня не може домовитись про сватання, закоханий вдається до „жак кавилю” – окрику. Юнак біля шатра обраниці кілька разів стріляє в повітря. До непоступливого батечка приходять старшини племені. Відмова може призвести до ворожнечі між сім’ями, кровної помсти, розбрату в племені. Після „жак кавиля” все владнується.
У Непалі молоді, перш ніж одружитись, йдуть до астролога. Той пильно вивчає їх гороскопи і тоді призначає день та годину весілля. Не порадитись із астрологом – погана прикмета, такий шлюб „розлетиться”.
На Філіппінах, острові Ява та в Індонезії молоді люди, які хочуть одружитись, повинні під час весілля посадити хоча б одне дерево. Якщо вони цього не зроблять, їх не повінчають у церкві. А ще вважається, що молода пара, котра не посадила дерево, не матиме дітей.
Народи Скандинавії вірять, ніби монетка в туфлі нареченої обіцяє не тільки щасливе, але й багате життя новоствореної сім’ї.
В деяких регіонах Німеччини на весіллях і досі поять півня горілкою і прив’язують до мітли, аби кукурікав. Мовляв, так півень і мітла відлякують злих духів від торжества.
Португальці теж сповідують чимало прикмет, пов’язаних зі шлюбом. Скажімо, коли під час весілля на морі шторм, то парі забезпечене життя сімейне з радощами та прикрощами.
А от у Австрії молодятам після вінчання в церкві по черзі пропонують випити бокал вина. Наречена, спорожнивши його, кидає посуд на спину. Коли бокал розбився – то на щастя. Якщо ні, то жди важких випробувань. Іноді наречена розливає вино довкола себе, щоб ще міцніше „прив’язати” до себе чоловіка.
Наведемо кілька народних прикмет, у які вірять й українці. Так, не можна справляти весілля на позиченні гроші, бо тоді пара все життя бідуватиме. Кажуть, після вінчання молоді повинні якнайдовше мовчати. Хто перший заговорить, той довіку буде під каблуком своєї половини. Весільний кортеж має вибирати дорогу якнайдалі від кладовищ. Також він повинен мчати якнайхутчіш, аби до пари не встигла причепитися ніяка зла сила.
Добре, коли під час весілля йде сніг чи дощ – то на багатство. А от коли хурделиця – житимуть молодята убого, бо „вона все багатство видує”. Подекуди вірять, ніби під час застілля звінчані не повинні обпиратись спиною на сидіння, а триматись рівно, щоб на них не звалювались сімейні негаразди. Здавна вважалось, що шматочок цукру, покладений за пазуху нареченій, „зробить її сімейне життя солодким”.
У деяких регіонах України під час весільної церемонії й досі стріляють із рушниць – так відлякують від молодят нечисту силу. А ще повсюдно придивляються, хто першим стане на простелений біля порогу рушник, той і верховодитиме вдома.

А цілуватись – зась
Існує кілька місць, де закоханим заборонено законом цілуватись. Так, в Мілані (Італія) сімсот пар оштрафував суд за те, що вони цілувались у межах міста. Та найсуворіше ставляться до поцілунків у місті Коннектикут (США), де діє ще закон із часів Короля II, коли територія ця була англійською. Студент одного із бостонських університетів поцілував наречену в кафе. Порушників „засікли” — обоє загрімили на 15 діб за в’язничну решітку. А в Нью-Хавені молодий чоловік сказав кілька ніжних слів коханій по телефону, закінчивши їх звичним „Цілую!” І отримав за це 10 доларів штрафу.

Жених —
справжній чоловік?
У селах азіатської Туреччини все ще зберігся звичай публічно голити нареченого перед будинком нареченої, аби всі бачили, що в нього росте борода. Отже, він — справжній чоловік.

І традиції
розлучень різні
В африканського племені Нарагу побутує звичай, за яким пара, одружившись, має цілий рік носити маски. Коли маски не знімаються, то шлюб розривається тоді, як закінчується рік спільного життя.
До XVIII століття в Уельсі „допомагала” розлучатись мітла. Достатньо було вистрибнути з дому через мітлу, поставлену в дверях – і ви вважались вільними!
На острові Ява діє постанова, відповідно до якої кожна людина, котра вирішила розлучитись, повинна спочатку посадити п’ять дерев.
У давнину англійці, аби розлучитися, виставляли дружину на продаж за ціною не менше шилінга. Якщо хтось її купував, процедура розлучення вступала в дію.
Релігійні лідери Сінгапуру та Малайзії заявили про надання юридичної чинності певним sms-повідомленням, переданим мобільним телефоном; для розлучення мусульманин має це повідомлення повторити тричі, а потім підтвердити в шаріатському суді.
А ось правила розлучення в Об’єднаних Арабських Еміратах: повідомлення чоловік має відправити у вигляді sms і без помилок.
Чоловік та жінка в Чорногорії в присутності свідків брались за різні кінці паска і розсікали його навпіл. Отак ставали вільними від сімейних уз.
Найпростіша форма розлучення побутує в мешканців острова Бижагош (західне узбережжя Африки). Ініціатор – тільки дружина, котра просто викидає чоловікові речі з будинку.
Скажемо і про покарання за подружню зраду, що часто-густо передує розлученню. В Малайзії, приміром, якщо жінка скочить в гречку вперше, то карають коханця, коли це вчинить вдруге, то вже карають її саму, але коли придибенція з молодичкою станеться втретє, то кара падає на законного чоловіка. Не зміг, бачте, удовільнити бідолашну...

Задумав,
було, женитися...
Олександр Гумбольд, видатний німецький природодослідник, на питання французької журналістки, чи любив він колись, відповів так: „Все життя я любив тільки одну науку!”
Як і Гумбольд, німецький філософ Лейбніц все життя зостававсь неодруженим. Він розповідав, ніби під сорок літ задумав, було, женитися, та все не робив пропозицію. А коли нарешті наважився, обрана панянка відмовила йому.
Старим парубком був і сучасник Лейбніца, чудакуватий Ісаак Ньютон, який часто сам собі готував їсти. Відомий випадок, коли він замість яйця, що наміривсь зварити, кинув у кип’ячу воду годинник.
Жан-Жак Руссо також залишився без пари; в останні роки життя знаходивсь під „патронатом” своєї економки. А ще Вольтер, Платон, Петрарка, Тассо, Данте, Спіноза, Кальдерон, Ришельє ніколи не зв’язували себе подружніми обов’язками.
Переконаними „парубками” були Кант і Бетховен. Цікава відповідь Канта на питання однієї дами: „Чи можете ви, такий знавець людей, визначити при вході в дім, хто в ньому глава: чоловік чи дружина?” —„О, звичайно, — відповів учений. – Якщо в домі панує тиша і немає місця протиріччю, то я впевнений, що тут командує дружина.” До речі, порядок в оселі Канта підтримував його старий слуга Лампе, коли це можна назвати „порядком”, позаяк Кант сердився, якщо слуга чимось порушував звичний розгардіяш.
Те ж саме було і в Бетховена. До обіду композитор писав твори, потім, ще не зївши останній, оббігав стрімко двічі вулицю, де знаходивсь його дім. Чи йшов сніг, дощ, град, чи був мороз, чи гриміло, блискало – композитор здійснював свою звичну „прогулянку.” В його квартирі панував жахливий безлад: книги та ноти валялись скрізь, тут же залишки зохололого сніданку, повні та порожні пляшки, на пульті — накиданий етюд для квартету, в одному кутку – хліб, на роялі — розпочата симфонія, в іншому місці – коректура.

Коли
не можна вінчатись
Православна церква забороняє вінчатись під час постів: Великого (сім тижнів перед Пасхою), Петрівського (триває від тижня до чотирьох), а також Різдвяного та Успенського. Вони припадають на березень, квітень, червень і по 2-3 тижні на грудень та січень. Крім цього, не можна шлюбитись у вівторок, четвер і суботу та в дні напередодні 12 церковних свят (так звані „двунадесяті”). Так що днів, виділених для вінчання, в році добігає до ста.
За канонами римо-католицької церкви, забороненим є лише Великий четвер перед Пасхою – отже всього один день у році.
Іудейське віросповідання забороняє „хассенс” після Пасхи (упродовж 33 днів), після Нового року (а він припадає на початок вересня) – 10 днів, у дні смерті рідних та в суботу. А всього „заборонених” днів у році близько ста.
Обряд „інкан” у мусульман може здійснюватись у будь-які дні без обмежень, як у мечеті, так і вдома.
Астрологія також не обійшла увагою це питання. Вона дає перелік „вдалих” і „невдалих” днів, що визначаються за положенням планет у час укладення шлюбів. Крім цього, визначені дні та години тижня, коли одруження та інтимні стосунки виключаються: понеділок: з 3.30 до 7.00 та з 17.15 до 20.45; вівторок: з 7.00 до 10.30 та з 20.45 до 24.00; середа: з 7.00 до 10.30 та з 20.45 до 24.00; четвер: з 10.30 до 13.45 та з 20.45 до 24.00; п’ятниця: з 00.00 до 3.30 та з 10.30 до 13.45; субота: з 00.00 до 3.30 та з 13.45 до 17.45; неділя: з 3.30 до 7.00 та з 13.45 до 17.45.

Довкруж
весільний „вінегрет”
Найбільшу кількість одружень (27) у моногамному світі мав колишній балтистський священик Глинн Вульф зі штату Каліфорнія (США). Вперше він вступив у шлюб у 1927-му; його остання половина Дейзі Дельвиго, філіппінка, народилась у 1970 році; старшій із його попередніх дружин було 38 літ. За словами Вульфа, він мав 41 дитину. Але в нього булj лише 25 тещ, позаяк із двома жінками шлюбувався двічі.
Найбільша кількість одружень (21) належить Лінді Лу Ессекс (штат Індіана, США). Від 1957-го їй вдалось змінити 15 чоловіків, із останнім розлучилась у 1988 році.
Рекорд для бігамних шлюбів (104) належить Джованні Вільйотто. Ці шлюби укладались в 1947 -1981 роках у 27 штатах США та 14 інших країнах. Найстаріші жених та наречена одружились у будинку для престарілих „Каравелла” (штат Вісконсин, США). Гаррі Стівен мав 103 роки, а його наречена Тельма Лукас – 84.
Найтриваліші „заручини” були в Октавіо Гусильєру та Андріане Мартіне. Після 67 років „приготувань” вони обвінчались у 1969 році в Мехіко. Обоє мали по 82 роки.
Найтриваліший шлюб відмічений у Лазарці Роуз та Моллі Вебер (США). Одружились у 1743-му; після 86 літ спільного життя він розпавсь, бо в 1829 році помер чоловік.
Найбільшу кількість золотих весіль (10) справили в одній родині в США. Шість синів і чотири дочки Джозефа та Софі Гресл відзначили золоті весілля в період 1962 та 1988 роками.
Наймолодшим женихом, який вступив у шлюб, був мешканець Бангладешу. Аби припинити 20-літню тяжбу двох сімей за ферму, в 1986-му 11-місячний хлопчик „одруживсь” із 3-місячною дівчинкою.
Найдорожче весілля (за 22 мільйони фунтів стерлінгів) справив сину Махаммеду шейх Рашедбей Сайда Аль Максима в Дубаї у 1981 році. Воно тривало 7 днів.
Найдовшу родослівну простежили в славнозвісного китайського філософа Конфуція (551-479 рр.до н.е.). Його прадід у четвертому коліні Кунг-цзя відомий з VIII століття до н.е.; його потомки 85-го покоління Вой-і (1939 р.н.) та Вей-нін (1947р.н.) живуть на Тайвані.
Найстаріші „розвідники” – Іда Старі (91 рік) та її чоловік Саймон (97 рік) — оформили своє розлучення 2 лютого 1934 року в штаті Вісконсин, США, а 21 листопада 1980 року в віці 101 рік розірвав шлюб Харрі Бідцел із Брайтона, Великобританія, правда, з доволі молодою дружиною.
Василь ЯНОШІ,
Дубно.