„Дитяча” політика

З діалогу двох учениць Рівненської гімназії в тролейбусі маршруту №1: — О, дивись комуністи! — вигукнула одна з дівчаток років десяти, коли тролейбус проїжджав біля майдану Незалежності з рядом наметів різних кольорів. — А ось Юля — «коровай з вухами»! —вигукнула друга школярка, котра сиділа позаду. І декілька пасажирів засміялися. — А Петя Порошенко — «шоколадний заєць»! — не вгамовувалася політграмотна гімназистка, яка завела мову. — Твої за кого голосуватимуть? — Не знаю, не цікавилася, — відказала її подруга. — А твої? — За «коровай з вухами», — від почутого регіт пасажирів тролейбуса став гучнішим. Вихованка рівненської станиці НСОУ „Пласт” Мар’яна Семенюк працює з дівчатками 13-16 років. Каже, що дітлахи наче губка всотують все, про що говорять дорослі, але адекватно реагують, фільтрують їх інформацію. Жінка відзначає: діти цього віку непогано розбираються в політичних процесах. — Зовнішній світ негативно впливає на формування дитячої психіки. Водночас, дорослі політики вчать дітей іти на компроміс там, де не треба, „прогинати”, — розмірковує „пластунка”. — У нас бувають жваві політичні дискусії між юнками. Начальник міського управління освіти Віталій Новак (депутат міськради – авт.) погоджується з тим, що телебачення і навколишні політичні реалії негативно позначаються на дітях. — На телебаченні немає дитячих передач, — зітхає педагог з багаторічним стажем. Відсутність дитячих телепрограм на ТБ компенсується надміром політичних ток-шоу, які любить, окрім дорослих переглядати і дітвора, змалечку втягуючись у дорослі ігри. Про це без приховування говорять педагоги і б’ють тривогу. За спостереженнями пана Новака, школярі добре розбираються в політиці на рівні сприйняття певних символів. Інколи задають вчителям запитання, на які ті не знаходять відповіді. Щоб ввести підлітків у курс державних справ, у навчальних закладах викладаються суспільні предмети.

Степан МОЛЧАН,

Рівне.