Рівне:

До 39-го Рівненщина була аграрним районом...

Головна 10-дек, 2009, 09:419 prov 782
До 39-го  Рівненщина була  аграрним районом...


4 грудня виповнилося 70 років від дня створення Рівненської області. Тоді до її складу увійшло п’ять повітів, які існували ще при Польщі. А кількість населення дуже несуттєво відрізнялася від сьогоднішнього дня. З того часу, як на карті України з’явилася Рівненська область, край пережив багато змін...
Старожили досі пам’ятають, як восени 1939 року в місто в’їжджали танки, як зустрічали солдат місцеві мешканці. 17 вересня війська Червоної армії вступили на територію Західної України та Західної Білорусі. Територію було офіційно долучено до складу УРСР.
“27 листопада 1939 року Президія Верховної Ради УРСР прийняла Указ “Про утворення Львівської, Дрогобицької, Волинської, Станіславської, Тернопільської і Ровенської областей”, однак датою створення області вважається 4 грудня 1939 року, коли аналогічний Указ прийняла Президія Верховної Ради СРСР”, – пояснює Людмила Леонова, начальник відділу Державного архіву Рівненської області, показуючи копію документа, опублікованого в тогочасній газеті “Комуніст”. Поряд із копією на столі лежить величезна папка, де зібрано оригінали документів того часу. Протокол першого засідання обкому компартії сімдесятирічної давності, постанови про перейменування вулиць і підприємств, документи періоду націоналізації...
“До 1939 року територія сучасної Рівненщини була аграрним районом. Одноосібні господарства, незначні осередки промисловості, відсталої, напівкустарної, яка розвивалася в основному на базі місцевої сировини... Найчисельнішими підприємствами залишалися млини (їх нараховувалося 288), функціонували й цегельні, каменоломні, — розповідає Людмила Леонова. – А з приходом радянської влади розпочалася націоналізація банків, промислових підприємств, залізниці, яка була приватною, і де в основному працювали поляки, а також трьох кінотеатрів, які працювали в місті”.
У той період націоналізували і фанерну фабрику в Костополі, яка належала дідові Володимира Жириновського Іцхаку Едельштейну. Конфісковували церковні та поміщицькі землі. До речі, в архіві зберігається документ, де йдеться про те, що було вилучено в Городку в маєтку барона фон Штейнгеля (у свій час він збудував для селян млин, лікарню, крамницю, читальню і школу, а також краєзнавчий музей, проклав дорогу до села та організував там сільськогосподарський кооператив). Сам барон встиг виїхати за кордон.
“Радянська влада значну увагу приділяла розвитку соціально-культурної сфери, – пояснює пані Леонова. – У той час активно створювалися освітні заклади. У березні 1940 року розпочав роботу Педінститут, з’явилася і Острозька педагогічна школа. Відкривали початкові неповні середні та середні школи. Річ у тім, що майже 40 відсотків дітей при Польщі не навчалися. Радянська влада мала на меті ліквідувати неписьменність та здобути прихильність місцевих мешканців. По суті, тоді тривала українізація освіти. До речі, офіційні документи писали саме українською мовою”.
У 1939 році заснували повітові газети (у тому числі “Червоний прапор”), що були рупором радянської влади. Одним із найважливіших засобів подальшого зміцнення своїх позицій і вирішення ідеологічних завдань радянський режим вважав культуру. Тому, незважаючи на внутрішні проблеми, на потреби будівництва закладів культури в західних областях виділяли значні кошти. За дуже короткий термін в області відкрили 3 будинки культури, 19 районних та 86 сільських клубів, 106 хат-читалень, 2 обласні бібліотеки, 30 районних. На базі існуючих раніше музеїв організували краєзнавчий, історичний музеї в Рівному, історико-археологічний музей в Острозі. Вже у вересні 1939 року розпочав діяльність театр російської драми
Область потребувала нових кадрів. Адже більшість посад (у тому числі й керівних) займали поляки. Частина з них із приходом радянської влади втекла, частину було репресовано. Тож в регіоні розпочали підготовку спеціалістів. На Рівненщину приїздили фахівці зі Східної України.
У цей період розвиваються підприємства, разом із тим вводяться численні податки. Збереглися дані про бюджет 1940 року. Левову частку від прибутку становили саме податки мешканців. Окрім того, селяни повинні були віддавати частину врожаю. Обов’язково було брати участь у будівництві шляхів, яке відбувалося за кошт населення. Тиск на селян був жорстким. До того ж, тривав процес насильницької колективізації та політичного терору.
Таким був початок історії Рівненської області...
Тетяна КУШНІРУК,
Рівне.
Схожі новини
Створення та просування сайтів Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Календар
«    Октябрь 2021    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Вгору