Роздуми про 8 Березня

Парадокс якийсь виходить: жінки виховують дітей, до самозабуття турбуються про сімейний добробут, утримують на своїх, здебільшого тендітних, плечах більшу частину домашніх клопотів, а ми про це згадуємо лише раз на рік – 8 Березня.
Іноді напередодні жіночого свята (якщо це рік виборів) масово згадувати про кращу половину людства починають і вітчизняні політики – вітають їх по телебаченню, роздають квіти або листівки. Ось, мовляв, ми вас любимо, зі святом вітаємо, голосуйте за нашу партію – партію прихильників жіноцтва.
Хоча Міжнародний день жінок вигадали більшовики (за однією з версій – для вшанування дня народження своєї соратниці Клари Цеткін), певний позитив у ньому є – ця дата асоціюється із днем особливої уваги до прекрасної половини людства.
Якби Клара Цеткін знала, що через століття чоловіки так спотворять концепцію свята 8 Березня, то ще тоді розстріляла б їх усіх! Справді, у невдячному чоловічому світі день боротьби жінок за свої права, за можливість облаштувати життя на власний розсуд якось непомітно перетворився на традиційне святкування. Але не треба, Кларо, діставати браунінг та розгортати знамена – у сучасних жінок набагато більше проблем, аніж здається. Їм ніколи думати, як догодити чоловікам, котрі традиційно сприймають їх лише на рівні третього тосту.
Не скажу, що на Рівненщині у жінок менше прав, ніж у чоловіків. Стаття 24 Конституції України проголошує рівноправність усіх громадян. Проте в чому має полягати ця рівноправність, конкретно не сказано.
Жінка у нас ніколи не вважалася годувальницю сім’ї. Якщо серед претендентів на робоче місце потрібно вибирати між чоловіком і жінкою, воно, зазвичай, дістається представникові сильної статі. Мотивація? Йому потрібно годувати сім’ю.
В уявленні суспільства жінка – утриманка. Через це суто жіночими у нас вважаються низькооплачувані професії прибиральниць, двірників, поштарок, вихователів, бібліотекарів, соціальних працівників. На посади, де “крутяться” великі гроші, прориваються лише окремі жінки з неабиякою силою волі та характеру. Їх, як правило, сприймають однозначно – не пощастило із сім’єю, тому й “рветься” у керівники. Вважається, що “нормальна” жінка – м’яка, поступлива, знає “своє місце” (на два кроки позаду чоловіка). Жінка-керівник у нас асоціюється з “чоловіком у спідниці”. Щоб успішно конкурувати з представниками протилежної статі, вона змушена переймати їхню модель поведінки, правила гри, систему цінностей. І часто навіть перевершує суперників у цьому. Як тут не згадати Юлію Тимошенко, яка у Верховній Раді минулих скликань була єдиним “справжнім чоловіком”?
А хіба сила волі чи керівний хист у директора Рівненського переробного підприємства “Агроресурс” Валентини Рудомської, у фермера господарства “Мальвіна” Костопільського району Людмили Цимбалюк гірші, ніж у чоловіків-керівників подібного рівня? Аніскільки. І цей перелік успішних у бізнесі жінок можна продовжити.
Кожен по-своєму готується відзначити жіноче свято. Звертаюся до чоловіків: погортайте сімейний альбом, де фотографії наших молодих матерів, юних дружин, ще зовсім крихітних дітей. Якими красунями були наші “половинки”... Пригляньмося до них тепер, віднайдімо ті ж риси, бо жінки, як відомо, ніколи не старіють. Це ми іноді не спроможні помічати їхнього юного погляду, чарівної усмішки, замріяного виразу обличчя. Ось чому обов’язково маємо зробити так, щоб уявна схожість давнього і сучасного образу ставала якомога реальнішою.
Милі жінки, якщо досі пам’ятаєте, що 8 Березня – ваш день, поспішайте показати себе у всій красі. Щоб було у вас наварено, напечено й насмажено, коли чоловік повернеться з урочистих зборів з нагоди вашого свята та принесе вам довгоочікуваний букет квітів. І взагалі причепуріться, аби ваш супутник життя ні на мить не пожалкував, що саме вам дав своє прізвище та “вивів у світ широкий”.
Французький драматург Бомарше півтора століття тому написав: “Природа сказала жінці: будь прекрасною, якщо можеш, мудрою, якщо хочеш, але розважливою ти маєш бути неодмінно”. Огляньтеся навколо і не бійтеся виявити свою розважливість. Можливо, змінити цей світ на краще ще не пізно. І це вам під силу.
Василь АВДИМИРЕЦЬ,
Рівне.