У його пісні — народне коріння

Є на Тернопіллі таке село — Лисичинці. Саме в ньому народився і ріс майбутній дослідник фольклорної спадщини рідного краю та сусіднього Полісся, де нині мешкає й працює, автор низки власних пісень та обробок народних, підручників і посібників з народної творчості.

Тут, на Тернопіллі, Андрій черпав натхнення з невичерпного джерела краси та мудрості. А коли закінчив Рівненський інститут культури, ще з більшим запалом узявся за композиторську та викладацьку справи. Нині він обіймає посаду професора Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука. За час, що минув із початку творчого старту, Андрій Пастушенко надбав чималий науковий і пісенний доробок, з яким і вийшов разом зі своїми учнями, колегами та друзями на театральну сцену нашого обласного центру, презентуючи майже чотиригодинну концертну програму.

Утім, значний відтинок концертного часу припав на численні привітання від шанувальників творчості композитора. Та попри це, кожне з двох відділень було насиченим на пісні й танці у виконанні його ж народного ансамблю пісні та танцю „Живограй”, артистів обласної філармонії Миколи Швидківа та Галини Попович, дуету бандуристок у складі Ірини та Наталії Євтушок, естрадного ансамблю „Гармонія”, дуету „Золота секунда”, дитячого зразкового хору „Фантазія”, ансамблю сучасного танцю „Етика”...

А ще були пісенні подарунки від заслуженого артиста України з Івано-Франківщини Михайла Попелюка, народного артиста Василя Чепелюка з Волині.

Пісні які пише на власні слова та слова інших авторів Андрій Пастушенко, сприймалися по-різному. Бо одні з них і справді є більш вдалими, інші — менше. Однак у цілому пісенна стежка Андрія Пастушенка залишається народною, де насамперед присутня душа.

Можна побажати автору лише одного — частіше звертатися до справжніх поетичних шедеврів, яких в українській літературі є немало. Тоді рідше хибуватимуть окремі твори аматорською спрощеністю, а то й текстовим примітивізмом. Це реалії, за які, гадаю, Андрій Пастушенко не образиться, а візьме їх до уваги. Відтак наступні творчі звіти будуть позначені ще змістовнішими роботами. Тема ж для пісень у композитора залишається незмінною і вічною — Україна! Нею митець живе змалку, бо є вірним сином свого народу. Не випадково належить до активних просвітян краю ( очолює просвітянський осередок у рідному університеті), є учасником багатьох національно-патріотичних мистецьких заходів і фестивалів. Йому, зокрема, належить співавторство гімну учасників Всеукраїнського фестивалю гумору „Лауреат Нобельської премії”.

Юрій БЕРЕЗА

Рівне