Антиреклама реклами

А яких зусиль докладають творці реклами, щоб утримати таки глядача від походу до холодильника під час вимушеної перерви! Вони тобі і пожартують, вони перед тобою й останню сорочку скинуть (правда, не свою, а якоїсь моделі), і кінозірку майонезом нагодують.

Однак усе частіше на очі потрапляють такі ролики, що викликають не тільки почуття здивування, але й справедливого обурення. Хочеться навіть спеціальну заставку зробити: “Обережно: реклама!” Давайте спробуємо виділити в “морі” телерекламної продукції кілька “острівців”, тобто видів за критерієм методів впливу на споживача.

1. Жартівлива реклама. Такі ролики, дійсно, добре запам’ятовуються, а, головне, викликають позитивні емоції, що для нашого телебачення саме по собі малоймовірне. Запам’ятався добрий араб, який зовсім не образився за насильно запханий до рота шоколадний продукт (борці з тероризмом, мотайте на вус!). Цікаві ролики з серії “А хто ти?”. Хоча студентка журфаку, яка наполегливо намагалась дізнатись подробиці з особистого життя викладачки, скоріш за все в майбутньому скандально виключена з вузу.

2. Сексуальна. Останнім часом до цього виду реклами схиляються вже не тільки виробники спиртного, у свідомості яких, мабуть, ці два поняття, секс і алкоголь, нерозривно пов’язані (хоча медики стверджують протилежне). Рекламу цієї групи взагалі треба подавати окремим блоком у нічну годину. Не хочеться, щоб діти “милувались” такими шедеврами, як споглядання молодих людей, охоплених пристрастю просто в супермаркеті чи картиною того, як впливають на дівчат звичайні, на перший погляд, дезодоранти.

4. Реклама з кінозірками. Здебільшого зірки не дуже люблять говорити про свій рекламний досвід. Це вважається чимось непрестижним і не дуже щирим. Але, напевно, гонорар коштує того. Виробники розраховують, що споживачеві буде приємно митися тим же шампунем, що і красуня Ольга Сумська і тим самим відчувати свою причетність до відомих світу цього. Дуже реалістично виглядає реклама прального порошку з Мухарським та Сердючкою (великі сумніви, звичайно, щоб вони коли-небудь займались пранням). Хоча в саму можливість існування такого всемогутнього порошку дуже хочеться вірити всім домогосподаркам.

5. Поетапна реклама. Використовується, щоб заінтригувати споживача, залишити його в тимчасовому здивуванні або змусити зробити неправильні початкові висновки. Наприклад, злегка оголена дівчина пропонує такому ж хлопцю “давай спробуємо?”, він уточнює: “ти в певнена?” Висновок напрошується однозначний. А, виявляється, молоді люди просто зубну пасту вибирали.

Елемент несподіванки може використовуватися й в інших видах реклами. Пам’ятаєте хлопця, що зазирнув у дірку в паркані? Спочатку, щоправда, за шию схопили, а потім газованим напоєм почастували. Добре, що насправді виробники не користуються такими методами збуту – на нервовому ґрунті в покупця може й інфаркт трапитися!

6. Романтична реклама. Викликає майже забуте естетичне задоволення. Згадайте: шурхотить листя за вікном, мурчить кішка, сопе чоловік, а десь у квартирі тим часом глибокої ночі сама по собі тихесенько працює дорога пральна машинка. Просто казка якась! Запам’яталася також реклама авто, що під приємну музику повільно котиться повз захоплену дівчину з довгим волоссям, що розвівається під вітром. На таку рекламу приємно дивитися, як на витвір мистецтва.

7. “Багатообіцяюча” реклама. Виробники зазвичай користуються набором визначених ілюзій, що досягаються за допомогою пропонованого товару. Наприклад, любити життя можна з певним пивом, бути особливим – за допомогою чаю, бездоганним – з визначеною маркою дезодоранту. Тобто мова йде не про сам товар і його якості, а про певний стиль життя. Друга підгрупа цього виду реклами – пропозиція всесильних речей. Головне – щоб у споживача не виникало ніяких сумнівів у гострій потребі володіти саме цим товаром.

Отака вона,реклама. Заснована на наївній вірі в такі “чудесні” речі, як “майже безкоштовні” мобільні телефони, усесильні плямознищувачі й безпрограшні лотереї. Перевірити ефективність усього цього можна тільки на власному досвіді. А до працівників рекламної індустрії тільки одне прохання – більше реклами красивої, веселої і доброї, а зі своїми почуттями споживач вже якось сам визначиться. Апеляція до інстинктів насторожує: виходить, інших аргументів і переваг у товару немає. Мета реклами повинна бути визначена як інформування і пропозиція, а не спокуса. Насильно милий усе одно не будеш – навіть із коробкою “найсексуальніших” дезодорантів.

Наталя Андріюк,
Радивилів.