Роздуми пацієнта

Отже, у вас заболів саме такий зуб. Невчасно (бо хіба взагалі щось може боліти вчасно?). Якщо заболів уже достатньо сильно, то поступово стає для вас центром Всесвіту – такий собі “міні-цар”. Вас уже мало цікавлять дорікання близьких, негаразди на роботі, погана погода і ситуація на валютному ринку. Ваше “я” тепер він – великий і жахливий Хворий Зуб. Біль уже ходить за вами на роботу, дивиться телевізор, виносить сміття. І коли ніч для вас перестає виконувати функції сну, ви починаєте замислюватись де шукати вихід.

Звичайно, одразу до “доброго лікаря” ви не підете. Бо якби були сумлінним пацієнтом, зуби ніколи не турбували б вас так сильно і несподівано. Ви почнете з народних методів. Розморозите гарний шматочок сала і, як щирий українець, відправите його в ротову порожнину. Правда, цього разу дістанеться він не шлункові, а вашому “царю”. Та коли сало розплавиться до консистенції жуйки, а зуб не вдовольниться цим жертвоприношенням, ви зрозумієте, що народний продукт в таких випадках малоефективний.

Спробуєте горілку. Проте цього разу вона мало звеселить як вас, так і ваш зуб.

Тоді ви згадаєте китайський точковий масаж. Та доки шукатимете потрібні точки на пальцях усіх кінцівок, зуб доведе, що він іншої національності.

Ну, тоді, звісно, ви понесете свої “кровні” в аптеку і купите набір знеболювальних засобів. Можливо, після того ви й відчуєте себе на деякий час узагалі беззубим і щасливим, але запевняю – зуб до вас ще повернеться! А тоді почнуть приходити нав’язливі спогади з досвіду ваших попередніх візитів у “крісло тортур”. А ще – дивні фантазії на тему “як повіситись на зубі“, “як самому видалити зуб”, “як добре новонародженим”.

Аж ось настає момент, коли ви виграєте двобій з власним страхом за рахунок безсоння і безсилля. Під наркозом безсонної ночі ви йдете таки до того лікаря, як до останнього спасіння. В думках ви уже крокуєте “з” і “після”.

І ось ви тут. Щосили відганяєте думки про втечу. Вперше охоче поступаєтесь чергою. Перший жах починають наводити розкидані на тарілочці шматки зубів ваших попередників. Другий – жест, яким лікар запрошує вас у крісло – єдине, в якому вам би не хотілося дивитись телевізор чи дрімати. Третій попереджувальний жах – шприц з уколом, який ви не любите з дитинства та інших хвороб. Але найстрашніше попереду – ваш останній жах починається з викорчовування спочатку зуба, тоді його половинки, тоді уламків… І – все! Нарешті ви вільні.

Ви виходите на вулицю і помічаєте, що світ навколо ще прекрасніший, ніж був до зуба!… Життя триває (у вас попереду – ще цілий 31 зуб!).

Наталія Андріюк,
Радивилів.