На Солотвинський солерудник ЄС виділяє три мільйони євро

2017-­й, чого в ньому було більше: доброго чи поганого? Чим Закарпаття могло похвалитися і що пішло не так? Про це все та трішечки – про перспективи року прийдешнього розмовляємо з головою облради Михайлом Рівісом.

– Під завісу року якраз час підбивати підсумки. Почнемо з доброго. Що б Ви назвали найбільшим позитивом 2017-го?

– Нарешті вперше за роки незалежності України на Закарпатті почали масштабно ремонтувати дороги – завдяки тому, що нашу область включили в митний експеримент. Цьому передувало кілька звернень облради до Кабміну, Верховної Ради, Президента, голова ОДА проштовхував питання за своїми каналами, була підтримка нардепів Валерія Лунченка, Роберта Горвата. Тож половина від перевиконання плану нашої митниці тепер іде на шляхи. Я спілкувався з представниками Служби автомобільних доріг, і вони сказали: десь під 100 км асфальтівок цього року в краї капітально відремонтували. Відновили покриття й на ділянці, що веде до пункту пропуску "Дяково". В підсумку потік транспорту зріс там настільки, що в селі з'явилися довжелезні черги з каміонів. Мусимо приймати рішення про якесь регулювання, бо місцеві мешканці не можуть виїхати з двора – фури перегородили ворота. З іншого боку, великий транзит – це й добре, бо акцизний податок від продажу бензину залишається в громадах, в обласному бюджеті, й ми можемо щось планувати по розбудові транспортних артерій на наступний рік. Утім, із 2018-го нас чекає зовсім інший формат роботи з ними: залишається митний експеримент, плюс запрацює дорожній фонд, і в підпорядкування області переходять усі автошляхи, які не мають міжнародного та державного значення.
– Але й грошей на них стане значно більше.
– Так, виділяють десь близько 241 млн грн із держбюджету на ремонт і утримання цих доріг. Цифра здається великою, але отак зразу ідеальними наші шляхи не стануть, на них треба дуже багато грошей.
– Та чи зможемо ми освоїти ці кошти, зважаючи на нестачу вагонів для перевезення щебеню? Цьогорічні асигнування використали сповна?
– Дійшло до абсурду. На ділянці Неветленфолу – Теково у Виноградівському районі підрядники завозили асфальт із Румунії, аби було з чим працювати. Аналогічно діяли й на Тячівщині. Ми побудували три потужні асфальтні заводи, які можуть забезпечити всі потреби, але зіткнулися з тим, що нас, фактично, економічно відрізали від решти держави: немає швидкісної колії, нема можливості підвезти сипучі матеріали, в "Укрзалізниці" не вистачає вагонів і локомотивів... От і довелося завозити необхідне з Євросоюзу. У підсумку цьогоріч стовідсотково не вдалося освоїти кошти на дороги – ми не будемо закатувати гроші в асфальт, який зійде разом зі снігом. Але ці суми залишаться в облбюджеті саме на шляхи.
– Йдеться не про кошти ДФРР, які потрібно повертати державі?
– Кошти Держфонду регіонального розвитку використані. Це – з обласного бюджету.
– А якщо наступного року грошей на дороги стане більше, чи не виявиться, що робити їх нікому?
– Вже є кому робити, й є з чим. Проблема лише в тому, що ми не можемо підвезти сипучі матеріали з-за меж області.