Її надихали квіти… І так творились

Без рушників не обходилось і весілля. Вишиваний рушник донині не втратив свого значення в побуті. І тепер ним прикрашають інтер’єри помешкань, вівтарі та ікони в церквах. Він і надалі залишається атрибутом народних звичаїв та обрядів.
На жаль, сьогодні так мало залишилося людей, які можуть відтворити візерунки природи на полотні, вишивши рушничок чи скатертину. Серед них і майстер сучасного декоративно-ужиткового мистецтва Ольга М’якота. З молодих років вона збирала і вивчала скарби народної вишивки. Зачарована побаченим, жінка створювала нові візерунки, які лягали на полотно скатерок, серветок, рушників. Кожна її робота — творче відкриття, сповнене сміливості і ризику. Загострена фантазія майстрині породжує різноманітні квіти, що переростають у казкові витвори, в яких реальне і фантастичне переплітається, що утворює образи то тривожні, то спокійні й врівноважені. Саме завдяки їм створюється відчуття легкості вишивки, її прозорості. Її роботи привертають увагу досконалим виконанням, красою малюнка та надзвичайно витонченою гамою колірних поєднань. Все життя на мальовничі вишиванки її надихали квіти, які вона дуже любить...
— Як ви відчули, що саме це ремесло ваше?
— Я довго шукала себе у житті. Займалася виготовленням штучних квітів, потім аплікаціями із соломки. В’язала гачком, спицями… Тривалий час розпорошувала свою творчість. Серйозно зайнялася українською вишивкою після побачених мною старовинних рушників, які показали мені знайомі. Вони були дуже старенькі, потерті і вицвілі. Але їхня чарівність і унікальність полонили моє серце з того дня, і по сьогодення... Потім мені показали збірочку орнаментів також із минулого нашої народної вишивки. Рушник я бачу від першого до останнього хрестика. Орнаменти створюю сама в своїй уяві і зараз навіть не малюю, а відразу просто з голови переношу на полотно.
— Скільки часу займає вишити один рушник?
— Приблизно один місяць, якщо приділяти цьому багато часу, а так — ще довше. Понад тридцять років займаюся вишивкою і навіть не пам’ятаю скільки рушничків у мене на рахунку.
— Який світ ви бажаєте відкрити у своїх вишиванках для людей?
— В кожній моїй роботі – любов до вишивки, до квітів, до природи, до України, її мальовничості та чарівності, просторих небокраїв, волошкових полів, рясних садів на весні, райдужного неба. Саме цю картину я намагаюся відобразити в своїй уяві і відтворити на полотні. І найбільша моя мрія, щоб і інші побачили у вишитих рушничках пісню і живу душу природи, а також крик моєї душі, почули голос мого серця… В моїх роботах відсутній трагізм. Вкладаючи сюди свою душу, я намагаюся передати лише радість і любов, все добре, тепле і сонячне. Я вирощую квіти. Погляну на них — і де там той сум… Відлітає вмить… Тому все приємне перекладаю на рушник.