ПРЕКРАСНЕ З НІЧОГО

У своїх щоденних турботах і шаленому темпі сучасного життя люди не помічають, скільки прекрасного навколо нас. Скільки речей, на перший погляд, здавалося б, непридатних уже ні для чого, можна використати для того, аби творити оте прекрасне, вічне і добре. Та ніщо не проходить повз пильний погляд флористів – навіть часникове лушпиння, риб»яча луска та знайдена на смітнику виноградна лоза стають предметом їхньої творчості.
Що ж таке флористика? Запитаєте ви. Це вид мистецтва, суміжний із живописом і прикладним видом творчості. І якщо художники у своїй роботі використовують фарби, гру світла, то флористи застосовують природний матеріал: квіти і їхні листки, кору дерев, солому, бересту, мох, тополиний пух, пір»я. Уже не перший рік займається мистецтвом флористики майстер народної творчості Тетяна Кузенко. З упевненістю можна сказати, що тепер жінка у цій галузі не аматор, а справжній професіонал. Адже за спиною – численна кількість створених своїми руками картин, власна книга практичних порад з флористики.
– Мені мало було б і двох життів, щоб зробити усе, що я задумала, – такими словами розпочала свою розповідь пані Тетяна. – Адже беруся за різні види мистецтва, хочеться все спробувати.
А починалося усе за тисячі кілометрів від України, жителькою якої жінка нині є. Мешкала тоді пані Тетяна, педагог за освітою, у далекому російському Мурманську. Підростали діти, а іграшок у той час не було, як зараз, на різний смак та колір. Турботлива мама вирішила потішити своїх дітлахів саморобними забавками – зайнялася макраме. І з-під її рук почали виходити вигадані багатою фантазією тваринки, домовички й собачки. То був перший етап, за яким і послідували наступні. Пройшов час, і Тетяні Кузенко довелося побувати на чудовій виставці – картини зачаровували і справили величезне враження на жінку. Придивилася уважно, а на одній із робіт квіти були виготовлені... зі звичайнісінького часникового лушпиння. Простотою й доступністю матеріалів вражали й інші картини. Думка про вернісаж довго не покидала жінку. “Усе ж це люди робили своїми руками, –подумала вона, – значить, і мені під силу”.
Відтоді й почалося її захоплення флористикою. Хоча, як чесно зізналася майстриня, попервах і не здогадувалася, як називається справа, якою вона зайнялася. Просто робила те, що їй подобалося, оцінили це й інші. Набивши чимало ґуль, зіпсувавши трохи матеріалів, Тетяна Кузенко поступово удосконалювалася у свої майстерності. Допоки не досягла високого рівня професійності. Одна за одною з»являлися на світ нові картини пані Тетяни. Вражає різноманітність поєднання матеріалів у її роботах. За фон може слугувати шкіра, тканина, тонований папір, замш, а візерунки – з усіх тих матеріалів, про які уже говорилося раніше. На деревах із моху, як живі, цвітуть засушені квіти, ніби тільки зірвані, схилили голівки солом»яні хризантеми, а маленькі ромашки створені із оленячої шерсті. Різноманітна і тематика флористичних робіт Тетяни Кузенко: тут і пейзажі, і сільські мотиви, і храми, букети, птахи, тобто природа у всій своїй красі і багатстві. А увінчує її людина, найчастіше – це жінка з країни, яка першою стрічає схід сонця, – з Японії. Мабуть, пояснює майстриня, це саме тому, що мистецтво флористики прийшло до нас зі Сходу...
Удосконалившись у своєму вмінні, пані Тетяна ніколи не ховала його в собі, а завжди намагалася передати дітям, рятуючи від порожнечі і бешкетів їхнє дозвілля. Під час своєї педагогічної діяльності завжди в додаток керувала гуртками з флористики. Так, коли вона жила у Новограді-Волинському, що на Житомирщині, створила гурток у себе вдома. У дворі жили хлопчаки, які упродовж усіх літніх канікул мали єдине заняття – грали у футбол консервною банкою, супроводжуючи усе це несамовитими криками. Або ж іще здійснювали колективні набіги на сусідські сади. Тетяна Кузенко, дивлячись на них та ще на хлопчиків-інвалідів, які теж жили поруч, вирішила змінити ситуацію і зацікавити їх флористикою. Звичайно, без недовіри не обійшлося. Але крок за кроком, показуючи початковий матеріал і те, що з нього виходить потім, жінці вдалося розтопити лід. І вже через короткий час хлопці самі майстрували кораблики, квіти та птахів із соломи, почали освоювати інші матеріали. У подарунок за старання доля піднесла юним флористам подорож в Артек, де вони представляли свої роботи. І це не одиничний випадок у житті пані Тетяни, коли належним чином оцінили її роботу і роботу її вихованців.
Та флористика для Тетяни Кузенко – це вже прочитана книга. Чогось нового для себе тут жінка відкрити уже не сподівається. Тому у планах на майбутнє – максимум приділити часу живопису, зробити те, що не встиглося раніше. Адже живописом у техніці пастелі займається майстриня давно, лише життя пролітає так невблаганно швидко, що на все задумане часу катастрофічно не вистачає.
Марина ДАНИЛЮК,
Рівне.