ЗООПАРК У БАГАТОПОВЕРХІВЦІ

Французькі бульдожки Джина й Ася, персидські коти Аміго й Іріс-Оз (у простонароді Іриска), черепаха Маша, щурі Масяня й Муся, тушканчик Алек, дві рожеві й одна сіра жабки та ще багато рибок – такий мінізоопарк тримає у своїй квартирі рівнянка Тетяна Тимофеєва. Тварини – не тимчасова забаганка жінки, а частина її життя, члени сім»ї, друзі і хороший антидепресант.
Причому приказка “Живуть, як кіт з собакою” у домі пані Тетяни зовсім неактуальна. Тваринки не просто мирно співіснують, а й товаришують між собою. Коли ж жінка бере виходжувати кволе котеня чи щенятко, то всі чотириногі оберігають його, намагаються якимось чином виявити свою турботу.
– Адже люди самі придумали ворожнечу між тваринами, – говорить Тетяна Тимофеєва. – Вона може виникнути лише тоді, коли вони чимось обділені – увагою, теплом або ж недоїдають чи недопивають.
Любов до тваринок прокинулася в пані Тетяни ще коли була маленькою дівчинкою. Бездомні кошенята були її улюбленцями. Хворих, покинутих і голодних вона носила їх додому. Та, як виявилося, у дівчинки була алергія саме на шерсть тварин. Лікарі сказали, що хвороби не вилікувати. Порадили взяти у дім кошеня – разом із ним дитина “переросте” хворобу. Відтоді в будинку Тетяни Тимофеєвої тваринки не переводяться. А алергії як і не було.
Першими чотириногими членами її родини стали коти. Років 20 тому з»явився породистий пес – боксер. Але це велика собака, яка потребує таких же великих клопотів. Тому пізніше жінка взяла французького бульдожку – дівчинку Джину. Вона прожила 13 років. І залишила у всіх найкращі спогади про себе. Якось, пригадує господарка, коли у домі з людей нікого не було, у кішки почалися пологи. Прийшли, а Джина вже завершувала приймати котенят, як професійна повитуха. Вона перекушувала пуповину і вилизувала малюків. Потім нарівні із матір»ю-кішкою доглядала за ними. Коли ж у домі з»явилася ще зовсім маленька Іриска, Джина стала їй другою мамою. З часом Джини не стало, а у її честь назвали теперішню улюбленицю всієї сім»ї – семимісячну францеженку.
– Більш чистоплотних, більш дружньо налаштованих до людей собак, аніж французи, годі й шукати, – говорить Тетяна Тимофеєва. – Вони відчувають твій настрій та переживання. Коли хворіють діти, Джина не відходить від них, про пустощі забуває водночас. А от Ася зовсім інша. Вона ревнива і вміє показати образу. Говорити довго по телефону мені заборонено – собака підходить і б»є лапою по трубці. Якщо бачить, що це замалий аргумент, сідає посеред кімнати спиною до мене, а потім не відгукується на своє ім»я. Доводиться просити вибачення…
Проте, безумовно, головним членом великої родини Тетяни Тимофеєвої є перс-екзот Аміго. Чоловік пані Тетяни називає його не інакше, як синочком. Хоча раніше був категорично проти кота в домі.
– І це зрозуміло, – говорить жінка. – Колись нам подарували сіамського кота. Загальновідомо, які вони мстиві і злопам»ятні. Наш не був вийнятком. Робив усілякі пакості, а покараєш – мстить. Коли ми його віддали в інші руки, всі лише з полегшенням видихнули. Відтоді чоловік сказав своє категоричне ні котам. Та коли у нас з»явився Аміго, думка його кардинально змінилася.
Якось пані Тетяна ішла через ринок. Там і зустріла давню знайому, яка продавала семимісячне кошеня. Жінка відразу закохалася у його сіру мордочку з м»ясистими щічками та мідними очима. Не цікавлячись навіть, скільки коштує це диво природи, Тетяна забрала його з собою. Аміго поселився в її домі і згодом став загальним улюбленцем. Причому любов заслужив не просто так, а поступово і чесним трудом.
– Він влаштовував справжні концерти і цим підкупив навіть мого чоловіка, – каже пані Тетяна. – Заради Аміго, щоб йому не було сумно та одиноко, ми придбали йому дружину Іриску. У них уже були діти, а Аміго на рівні з матір»ю підключався до догляду за кошенятами. Змалечку привчав до чистоти – справляти свої природні потреби він носив малюків на унітаз.
Тетяна Тимофеєва не займається розведенням тварин заради прибутку, а, як говориться, для себе, задля душевного задоволення. І оскільки досвід у спілкуванні з чотириногими друзями жінка має немалий і літератури опрацювала багато, то часто знайомим допомагає пологи приймати у тваринок, лікувати кволих. А своїх коли доводиться продавати – то лише у надійні руки і обов»язково – з пам»яткою: що можна малюкам, а що – ні.
Марина ДАНИЛЮК,
Рівне.