Не популяризуйте матюки: Рада Церков закликає українців залишатися воїнами Світла
Всеукраїнська Рада Церков, куди входять лідери релігійних конфесій закликала українців залишатись шляхетними незалежно від обставин, не популяризувати матюки, а уповати на Одного Бога.
«Смерть та життя у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає» (Притчі 18:21).
«Ми всі – шляхетні воїни Світла – не маємо права дати запанувати над собою лихим думкам, лихим словам, а тим більше ділам у цей час особливого випробування нашої гідності та шляхетності.
Ворог, який напав на нас, повсюдно проявляє свою диявольську одержимість через нелюдську жорстокість та лихослів’я. Не сміймо уподібнюватись до нього! Стримаймо наші уста, щоб не промовити матюк, і це буде цеглинка в світлу будову нашого прекрасного майбуття»: йдеться в заяві Ради Церков.
У Біблії сказано: «Ви дасте звіт за всяке слово сказане бездіяльно.» Коли дамо? Після смерті ? Секрет в тому, що вже даємо. Кожен день свого життя ми пожинаємо плоди наших висловлювань, промов коментарів, оцінок і суджень. Саму життя ми формуємо своїми словами. Тому що чим серце наповнене, те говорять уста. На жаль, нині чи не в кожному пості у соцмережах ми чуємо матюки, які стали трендом, модою, данині сьогоденню: хто краще і крутіше матюкнеться.
Війна, безперечно, принесла розруху, смерть, шок і стрес у долю і життя мільйонів українців. Війна з першого дня показала: хто є хто. Дехто кинувся грудьми на амбразуру захищати свою сімю і родину на фронті та в теробороні, інші день і ніч волонтерять, є і вчорашні так звані Дон Кіхоти Ломанчєскіє із помічником - Педро, про яких каже українське прислів’я: «Вчора була повна вулиця, а сьогодні – повна піч»…
Біблійні історії нам розповідають (особливо в Старому Заповіті або у Повній Біблії) про різні грізні війні, де були задіяні – увага: сотні тисяч військ! Разом з тим, там оповідається і про перемоги над великими наддержавами та арміями лише при одній умові: на стороні переможців змагався Бог. Бог ставав на сторону лише того народу, який щиро і ревно поклонявся Йому, відкинувши божків, ідолів та бовани, яким кадили інші народи.
Давайте згадаємо історію до нашої ери. Усі чули про могутні наддержави, які завоювали чи не півсвіту, та на сьогодні вони просто зникли з карти світу. Чому їм не допомогла їх могутність? Відповідь проста – вони не знали Бога Живого, їх заманили хитросплетені байки, прикрашені бантиками, фантиками, брязкотушками. Вони віддали перевагу поклонінню ваалам, астартам, молохам – ніж служінню невидимому Богу Живому: «творінню рук поклонялися, а не Творцю». Ці всі могутні імперії мали дуже багато золота, коштовностей, золоті колесниці та найкращі коні, але вони пали.
Отож, «Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить» (Матв.15:11).
Те, що ми говоримо, виходить з нашого серця. Від надлишку серця говорять уста. Поки людина не відкриває рота, ми оцінюємо її за манерами, одягом, поведінкою. Але коли вона заговорила, ми можемо визначити хто вона, її суть, чим вона «дихає». Не дарма говорять, що зустрічають по одягу, а проводжають по розуму. «… уста нерозумних глупоту висловлюють» (Пр.15:2). «…а губи премудрих їх стережуть» (Пр.14:3). І хто широко відкриває свого рота (кричить, сперечається, виправдовується), тому біда. Коням вкладають в рот вуздечку, щоб вони були слухняні, і тоді можна керувати їхнім тілом. Так само і людина керує своїм життям, вчинками, діями за допомогою язика.
«Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає» (Пр.15:1). А злий, як пожежа « … сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни» (Як. 3:6), приводить нас і ближніх до зруйнованих стосунків, образ і душевних ран. Замість миру і благополуччя після словесної перепалки залишається попелище образ, нерозуміння, проклять, розлучень та іншого зла. Тому «хто хоче любити життя та бачити добрі дні (миру, міцних сімей, хороших взаємовідносин), нехай здержить свого язика від лихого (пліток, лихослів’я, образливих слів) та уста свої від говорення підступу» (1Петр.3:10). «Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, – благословляйте (тобто, говоріть добре, хороше, приємне), знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення» (1Петр.3:9). Бо за вічним законом сіяння і жнив – що посіє людина, це і пожне. «Ми не можемо існувати самі по собі. Наше життя пов’язане з життям інших людей тисячами невидимих ниток. По них, як по нервових волокнах нашого тіла, постійно передаються вихідні і відповідні імпульси. Вони з’являються в результаті наших дій (слів) і повертаються до нас в якості сигналів у відповідь» – Герман Мелвілл. Який привіт – така і відповідь. Образив – наговорять грубощів тобі, був ввічливим – отримав те ж саме примноженим.
Якова 3:1-12. Бог порівнює наш язик з такою стихією, як вогонь. Коли ми говоримо якісь речі, завжди треба думати, тому що словом можна дуже сильно ранити, або ж благословити людину. Ми маємо контролювати свій язик, те, що виходить з нас. Ми повинні думати перед тим, як щось говорити, вгамовувати свого язика. Ми повинні являти Христа. Не може з одного джерела текти і гірка, і солодка вода. Ми вже повинні вести себе, як відновлені люди, щоб люди, які в світі бачили, що ми вже не такі, як були колись. В кожного з нас є ще багато речей, яких треба позбутись і за які треба покаятись.
«Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста. Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе. Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений» (Матвія 12:34-37). За кожне слово судного дня ми дамо звіт. Ми будемо відповідати за те, що ми говоримо, що ми проповідуємо, як ми наставляємо, як поводимось.
Ти можеш проголошувати смерть, а можеш проголошувати життя. Ми повинні більше і більше наповнятись Словом. Смерть не буде звучати з наших уст. Ми маємо проголошувати здоров'я, життя в наше життя, в життя інших людей.
«А їхнє слово, як рак, буде ширитися» (2 Тимофію 2:17). Тут порівняно марні слова з раком. Слова погані ширяться, як рак. Слово ранить людину ? людина ображена, зранена, вона вже думає тільки про лихе.
«Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: Порушся та й кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому!» (Марка 11:23). Біблія пише, що слово має силу. Слово, яке виходить з нас має силу, чи на смерть, чи на життя, І це від нас залежить, що ми будемо говорити.
Під час таких таїнств, як хрещення, шлюб, наприклад, нам треба вийти і сказати слово, заявити. Ми заявляємо щось перед Богом, і це має силу. Господь хоче, щоб ми особисто заявили волю свою.
«Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо до праведности, а устами ісповідуємо для спасіння» (Римлян 10:9-10). Слово Боже каже, щоб спастись треба сповідувати, що Ісус ? Господь, визнати Ісуса Господом і Спасителем свого життя, тоді ми спасаємось..
Робити те, що угодне в очах Господа. Приповiстi 6:16-35 "Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його: очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють, серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе, свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!"«Будьте тривалі в молитві, і пильнуйте з подякою в ній! Моліться разом і за нас, щоб Бог нам відчинив двері слова, звіщати таємницю Христову, що за неї я й зв'язаний, щоб з'явив я її, як звіщати належить мені. Поводьтеся мудро з чужими, використовуючи час. Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати» (Колоссян 4:2-6). Біблія нас вчить, як ми повинні жити, яке має бути наше слово, як поводитись з чужими. З нас має виходити солодка вода.
«Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика від лихого та уста свої відговорення підступу» (1 Петра 3:10).
«Свого язика бережи від лихого, а уста свої від говоріння підступу. Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним!» (Псалом 34:13-14).
«Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх!» (Псалом 141:3).
Ми повинні просити Господа, щоб Він і надалі дарував підтримку і перемогу українцям Той, у Чиїх руках життя і смерть, а не бути подібними до вульгарних героїв російських пропагандистських фільмів на прикладі "Попандопала з гармошкою"…
