Рівне:

Створення та просування сайтів

Шлях до Каносси

історія / Актуально / Цікаво 18-бер, 2023, 12:029 swet 818

Історія середньовічного папства є дуже драматичною. Це період, коли влада папи Римського перебувала на апогеї могутності, перед "намісником Бога на Землі", слово якого була догмою -  предклонялися усі монархи Європи, і їх призначення залежало від примх папи ( хто більше дасть). Папа сидів на золотому престолі, їв із золотого посуду, міг піднести монарха, а міг накласти анафему. Найбільш поширеним і страшним покаранням в католицькому світі  - відлучення від церкви. Що і використовував, як інструмент. Адже, за християнськими віруваннями, коли людина відлучена від церкви - вона не сповідує свої гріхи і після смерті автоматично попадає в пекло.  

Папи обнагліли до того, що монархи на колінах входили до їх тронного палацу, підповзали до трону, і лише після того, коли поцілували папську золоту туфлю, папа дозволяв їм піднятися. 

Ходіння до Каносси, також Каносське приниження (нім. Gang nach Canossaітал. l'umiliazione di Canossa) — епізод з історії боротьби пап Римських та імператорів Священної Римської імперії та боротьби за інвеституру зокрема, датований січнем 1077 року. Під цим поняттям зазвичай розуміють подорож імператора Генріха IV до папського замку Каносса та перемогу папи Григорія VII над імператором у цьому епізоді їхнього протистояння .Під час заколоту німецьких феодалів Генріх IV змушений був просити прощення в Григорія VII. Взимку 1077 р., без свого війська, лише з невеликим почетом, він прибув до резиденції папи римського – замку Каносса на півночі Італії. Протягом трьох днів Генріх IV в образі розкаяного грішника, босоніж із непокритою головою, в подертій сорочці стояв перед замкненими воротами замку, благаючи папу про зустріч. Тільки після цього імператора впустили до папи і дозволили навколішки вимолити в сльозах і соплях в нього прощення.

 


Едуард ШвойзерГенріх у Каноссі. 1862
Монарх Священної Римської імперії Генріх IV (1017-1056) був незадоволений тим, що папа римський Григорій VII (1020-1085) призначає на високі пости своїх людей, і спробував відлучити його від церкви.
Перемогу в конфлікті здобув понтифік. Папа не тільки зрадив Генріха анафемі, але і фактично позбавив влади як государя, звільнивши його васалів від даної йому присяги.
 Конфлікт загострився після того як Генріх IV у червні 1075 року придушив Саксонське повстання внаслідок перемоги у битві під Лангезальці. Того ж року імператор самостійно призначив нового архієпископа Мілана. Папа Григорій VII почав відкрито вимагати покори. Під час святкування Різдва Христового 1075 року на папу напали, а згодом арештували. Наступного дня його прихильники натовпом увірвалися до в'язниці та повернули папу на те ж місце, де він був тоді, коли його схопили під час літургії.
24 січня 1076 року Генріх IV зібрав у місті Вормс синод, на якому все зібране духовенство відмовилося від повинностей на користь папи. Згодом імператор почав вимагати зречення Григорія VII, посилаючись на папську буллу In nomine Domini від 1059 року, яка регулювала процес обрання пап. У відповідь папа відлучив Генріха IV від церкви та заявив, що за рік від того дня втрата королівської влади стане безповоротною.

Подорож Генріха IV 

Генріх IV просить Матильду Тосканську та абата Гуго Клюнійського втрутитися в справу. Григорій VII також оголосив клятву вірності, складену князями, недійсною. Це ще більше похитнуло авторитет Генріха IV, адже такий розвиток подій відповідав інтересам кількох володарів у Священній Римській імперії. У жовтні 1076 року патріарх Аквілеї та папський легат зустрілися із німецькою аристократією в Требурі. Там було прийнято рішення не визнавати імператора, якщо відлучення від церкви не буде зняте до того, як настане річниця цього. Після цього Генріх IV відчув, що йому потрібно якомога швидше позбутися відлучення. Він все ще був популярним серед простолюду, але аристократія погрожувала обрати нового імператора.
За пропозицією радників Генріх IV організував зустріч із папою. Він розпочав свою подорож у місті Шпаєр. Прибувши до Швабії, він виявив, що місцева знать не підтримує його, адже вони не відкрили імператорові доступ до альпійських перевалів. Генріхові IV довелося їхати через Бургундію та крутий перевал Мон-Сені. Згідно з хроніками Ламберта Герсфельдського, імператор, його дружина Берта Савойська та їхній малолітній син Конрад ризикували життям, перетинаючи альпійські хребти в суворих зимових умовах. Після довгої подорожі 25 січня 1077 року вони прибули до папського замку Каносса. Усі ці розповіді записані в хроніках Німеччини, Італії та Риму.

З часом вислів «йти в Каноссу» стало означати «угоду на принизливу капітуляцію». Також багатьох істориків, «ходіння» Генріха IV в Каноссу було лише політичним маневром, і на цьому боротьба папства і імператорів за вищу владу не закінчилася. Вона тривала до кінця 13 століття, аж до «Авіньйонського полонення пап» французьким королем Філіпом IV Красивим.

Церква залежала від світської влади – Х ст .У X ст. церква опинилася в руках світських правителів. Німецькі королі, а потім імператори фактично самі призначали римських пап. Єпископства й парафії давали тим, хто міг більше заплатити за них. З тих пір папство вже не змогло оправитися від потрясіння і не претендувало навіть на суперництво з набували розвитку державами Європи.
А Реформація, яка наступить згодом змете назавжди папські привілегії, зухвалість і нахабство. Свідомі люди, які розуміли одурманення середньовічної церкви, водіння за носа людей - піднімуть велике повстання, яке приведе до початків істинного Християнства, якому вчив Син Божий, Який Себе принизив - зійшов на низьку і прискорбну землю, щоб увести устави Батька на Землі. Але це вже інша історія...
Меморіальна дошка 1877 року в замку Гарцбург
 із цитатою Отто фон Бісмарка: «Ми не підемо до Каносси»
(нім. Nach Canossa gehen wir nicht)
Дивитися; Каноське приниження
Світлана Коток, історик
Схожі новини
Сайт безкоштовних оголошень Сайт безкоштовних оголошень Пакети з логотипом

Соц. мережі
Вгору